ПОКА — ЕТИМОЛОГІЯ
по́ки
очевидно, результат скорочення давнього виразу *по кыи (часы), до складу якого входив прийменник по «по» і займенник кыи (къи) «який» у формі зн. в. мн. чол. р;
р. пока́ «поки, доки», [поки́] «до тих пір, поки», бр. [по́кі] «поки», п. [poki] «доти, до того часу», ст. [poko] «тс.», póky «поки, доки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допо́ки
«до тих пір, поки»
пі́ке
«поки»
пок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́кі «поки» | білоруська |
| poki «доти, до того часу» | польська |
| пока́ «поки, доки» | російська |
| поки́ «до тих пір, поки» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України