ПОИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
пої́ти
псл. pojiti «поїти», пов’язане чергуванням голосних з piti «пити»;
р. пои́ть, бр. паі́ць, др. поити, п. poić, ч. заст. pojitі, слц. pojit’, болг. поя́, м. пои, схв. пòjити, слн. pojíti, стсл. поити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запі́й
«період безперервного пияцтва»
запо́їни
«частування для батьків нареченої після заручин»
(заст.)
напі́й
обпо́ї
«захворювання коліна (у коня)»
перепі́й
пі́йка
«гулянка, пиятика»
пі́йло
пої́лка
пої́льник
«той, хто поїть; чайник для напування хворих»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паі́ць | білоруська |
| поя́ | болгарська |
| поити | давньоруська |
| пои | македонська |
| poić | польська |
| pojiti «поїти» | праслов’янська |
| piti «пити» | праслов’янська |
| пои́ть | російська |
| пòjити | сербохорватська |
| pojit' | словацька |
| pojíti | словенська |
| поити | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України