ПОЗІХОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
зіха́ти «роззявляти рота, позіхати; спускати дух (про мерця)»
очевидно, псл. *zěxati, пов’язане з zěvati, укр. зіва́ти;
кореневе x, можливо, з’явилось під впливом vъzdyxati, укр. зітха́ти, [здиха́ти];
р. [зе́хать] «дивитися», [зеха́ть] «кричати», [зе́ха] «роззява», бр. зяха́ць «хапати повітря», схв. зијèхати «позіхати», слн. žehati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́зіх
позіха́ти
позіха́чка
по́зіхи
позіхо́ти
позяха́ти
роззіха́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зяха́ць «хапати повітря» | білоруська |
| *zěxati | праслов’янська |
| зіва́ти | праслов’янська |
| зе́хать «дивитися» | російська |
| зеха́ть «кричати» | російська |
| зе́ха «роззява» | російська |
| зијèхати «позіхати» | сербохорватська |
| žehati «тс.» | словенська |
| зітха́ти | українська |
| здиха́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України