ПОЗИЦІЙНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
пози́ція
запозичення з латинської мови;
лат. positiō «положення; обставини, позиція; твердження, тезис» пов’язане з pōno, pōnere «кладу, розміщую», яке через проміжне *po-sno «відкладаю геть» пов’язується з sino «кладу; допускаю», спорідненим з sero «сію», псл. sě(ja)ti «сіяти»;
р. болг. пози́ция, бр. пазі́цыя, п. pozycja, ч. pozice, слц. pozícia, вл. pozicija, м. позициjа, схв. пòзӣциjа, слн. pozícija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
позиці́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пазі́цыя | білоруська |
| пози́ция | болгарська |
| pozicija | верхньолужицька |
| positiō «положення; обставини, позиція; твердження, тезис» | латинська |
| pōnere «кладу, розміщую» | латинська |
| *po-sno «відкладаю геть» | латинська |
| sino «кладу; допускаю» | латинська |
| sero «сію» | латинська |
| pōno | латинська |
| позициjа | македонська |
| pozycja | польська |
| sě(ja)ti «сіяти» | праслов’янська |
| пози́ция | російська |
| пòзӣциjа | сербохорватська |
| pozícia | словацька |
| pozícija | словенська |
| pozice | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України