ПОЗИТИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
позити́в (у фотографії)
запозичення із західноєвропейських мов;
нвн. Positív «позитив», positív «позитивний», фр. positif «тс.», positivisme «позитивізм» (утворено філософом О. Контом, 1798–1857), англ. positive «позитив; позитивний» походять від лат. positīvus «умовний, довільний», пов’язаного з дієсловом pōnere «класти, розміщувати; призначати, встановлювати, вживати, визначати»;
р. болг. м. позити́в, бр. пазіты́ў, п. pozytyw, ч. pozitiv, positiv, слц. pozitív, вл. pozitiw, схв. пȍзитӣв, слн. pózitiv;
Фонетичні та словотвірні варіанти
позитиві́зм
«філософський напрям, який обмежується розглядом емпіричних (позитивних) даних»
позитиві́ст
позити́вний
«ствердливий, ствердний, підтверджений досвідом; який заслуговує схвалення; один з двох видів електрики; (у фотографії) пов’язаний з позитивом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| positive «позитив; позитивний» | англійська |
| пазіты́ў | білоруська |
| позити́в | болгарська |
| pozitiw | верхньолужицька |
| positīvus «умовний, довільний» | латинська |
| pōnere «класти, розміщувати; призначати, встановлювати, вживати, визначати» | латинська |
| позити́в | македонська |
| Positív «позитив» | нововерхньонімецька |
| positív «позитивний» | нововерхньонімецька |
| pozytyw | польська |
| позити́в | російська |
| пȍзитӣв | сербохорватська |
| pozitív | словацька |
| pózitiv | словенська |
| positif «тс.» | французька |
| positivisme «позитивізм» (утворено філософом О. Контом, 1798--1857) | французька |
| pozitiv | чеська |
| positiv | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України