ПОЗИТИВ — ЕТИМОЛОГІЯ

позити́в (у фотографії)

запозичення із західноєвропейських мов;
нвн. Positív «позитив», positív «позитивний», фр. positif «тс.», positivisme «позитивізм» (утворено філософом О. Контом, 1798–1857), англ. positive «позитив; позитивний» походять від лат. positīvus «умовний, довільний», пов’язаного з дієсловом pōnere «класти, розміщувати; призначати, встановлювати, вживати, визначати»;
р. болг. м. позити́в, бр. пазіты́ў, п. pozytyw, ч. pozitiv, positiv, слц. pozitív, вл. pozitiw, схв. пȍзитӣв, слн. pózitiv;
Фонетичні та словотвірні варіанти

позитиві́зм «філософський напрям, який обмежується розглядом емпіричних (позитивних) даних»
позитиві́ст
позити́вний «ствердливий, ствердний, підтверджений досвідом; який заслуговує схвалення; один з двох видів електрики; (у фотографії) пов’язаний з позитивом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
positive «позитив; позитивний» англійська
пазіты́ў білоруська
позити́в болгарська
pozitiw верхньолужицька
positīvus «умовний, довільний» латинська
pōnere «класти, розміщувати; призначати, встановлювати, вживати, визначати» латинська
позити́в македонська
Positív «позитив» нововерхньонімецька
positív «позитивний» нововерхньонімецька
pozytyw польська
позити́в російська
пȍзитӣв сербохорватська
pozitív словацька
pózitiv словенська
positif «тс.» французька
positivisme «позитивізм» (утворено філософом О. Контом, 1798--1857) французька
pozitiv чеська
positiv чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України