ПОЗИВАЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
зва́ти
псл. zъvati (zovǫ);
споріднене з ав. zavaiti «кличе», дінд. hávate «тс.», hávaham «відозва», лит. žaveti «зачаровувати, вабити», лтс. zavȇt «чаклувати, чарувати», вірм. jawnem «присвячую»;
іє. *g̑hau̯-, *g̑hau̯ə- «звати»;
р. звать, бр. зваць, др. звати, зъвати, п. zwać, ч. zváti, слц. zvat’, полаб. züve «кличе», болг. зова́, м. зове (поет.) «кличе, закликає», схв. звȁти, слн. zváti, стсл. зъвати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́зивка
ви́зов
ві́дзив
відо́зва
допризо́вний
допризо́вник
за́зи́в
за́зови
зазо́вини
запізва́ти
«подати до суду»
запозо́в
«повістка, виклик на суд»
зва́ний
звання́
зі́зви
«скликання, запрошення»
зов
на́зва
назва́ний
на́звисько
на́звище
називни́й
о́бзи́в
«відзив, відгук, відповідь»
о́зов
«скликання, запрошення»
перезв'я́нин
пере́зва́
«гуляння в молодого на другий день після весілля»
пере́зивки
перезі́вки
«тс.»
перезо́в
перезо́вини
пі́дзив
пі́зва
по́зва
по́зи́в
позива́йло
позива́ка
позива́льник
пози́ванка
позива́тель
позива́ти
пози́ва́ч
по́зивка
«назва; ім’я»
позивни́й
позивні́
по́зо́в
по́зо́вник
при́зва
при́зва́ння
при́зви
при́звище
призві́шкувати
«давати комусь прізвисько»
призи́в
при́зивка
призи́вни́й
призо́в
призо́вни́й
призо́вник
прі́звисько
прізвиськува́ти
«ображати прізвиськом»
прі́звище
про́званище
прозва́ння
про́звисько
про́звище
прози́вка
прози́вний
спозива́ти
«притягти до суду»
узива́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zavaiti «кличе» | авестійська |
| зваць | білоруська |
| зова́ | болгарська |
| jawnem «присвячую» | вірменська |
| hávate «тс.» | давньоіндійська |
| hávaham «відозва» | давньоіндійська |
| звати | давньоруська |
| зъвати | давньоруська |
| *g̑hau̯- | індоєвропейська |
| *g̑hau̯ə- «звати» | індоєвропейська |
| zavȇt «чаклувати, чарувати» | латиська |
| žaveti «зачаровувати, вабити» | литовська |
| зове «кличе, закликає» (поет.) | македонська |
| züve «кличе» | полабська |
| zwać | польська |
| zъvati (zovǫ) | праслов’янська |
| zovǫ | праслов’янська |
| звать | російська |
| звȁти | сербохорватська |
| zvat' | словацька |
| zváti | словенська |
| зъвати | старослов’янська |
| zváti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України