ПОДІБНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *Voldīměrъ, складне слово, утворене з основи іменника *ѵоldь «влада» і морфеми -měrъ «великий», спорідненої з гот. -mērs «славний», двн. mari «славетний», ірл. mór, már «великий», кімр. mawr, гр. *εγχεσί-μωρος «славний зі списа» (іє. *-mōro-/*-mēro«великий»);

пор. подібну структуру галльського імені Nertomarus, букв. «силою великий», від nerto «сила, міць, влада» і maro- «великий»;

отже, первісне значення імені було «владою великий»;

згодом, у зв’язку з деетимологізацією другого елемента, він став асоціюватися з словом мир «світ», і ім’я набуло вторинного осмислення «володар світу»;

р. Володи́мир (заст.), Влади́мир (з цел.), бр. Владзі́мір/Уладзі́мір (з цел.), др. Володимѣръ, п. Włodzimierz, ч. слц. Vladimir (русизм?), болг. Владими́р, цсл. Владимѣръ;

похідне утворення від гляді́ти, як назва квітки, що має гарний вигляд;

пор. подібне щодо семантики п. ст. hladon «гарний верховий кінь» (очевидно, також з української мови);

походить від звуконаслідувального вигуку гу, очевидно, ще прасловʼянського походження;

пор. подібні звуконаслідувальні назви птахів в інших індоєвропейських мовах: нвн. (Wiede)-hopf «одуд», [hupphupp], гол. hoppe, лат. upupa, фр. huppe «тс.»;

п. [hupało, hupała, hupał] «водяний бугай» (з укр.), схв. hupkač «одуд», слн. hupač «тс.»;

очевидно, зворотне утворення від дієслова дзи́зкати (дзижча́ти);

пор. подібні за звучанням назви ґедзя р. [дзык], укр. [бзик] тощо;

власне українське утворення від дієслова [ди́мати] «дути»;

до словотвору пор. подібне де́рен від де́рти;

похідне утворення від поді́бний, очевидно, калька наукової назви цієї рослини лат. speculum букв. «подібність; дзеркало»;

назва, очевидно, дана за схожістю віночка квітки (білого посередині і лілово-фіолетового чи голубого по краях) із дзеркалом (Вісюліна–Клоков 308–309; Нейштадт 531–533);

очевидно, давній фонетичний варіант кореня ковз- (у ковзати і похідних);

пор. подібну варіативність у п. pełzać «повзати» – pełgać «тс.»;

очевидно, результат переносного застосування слова [когу́тик] «півник», зумовленого зовнішньою схожістю з півнячим гребінцем або півником;

пор. подібні з семантичного погляду ) п. kogutek «чуб», ч. kohoutek «вид дитячої або жіночої зачіски»;

тлумачення первісного значення як «бджолина рослина, бджолина трава» й пов’язання слов’янських форм з якимось гіпотетичним праслов’янським апелятивом у значенні «(дика) бджола», спорідненим з лит. kamanė «джміль», лтс. kamane «тс.; дика бджола» (Moszyński JP 33, 364; 35, 295–297; Holub–Lyer 251; Machek ESJČ 271; ESJČS 216), непереконливі;

до словотвору і розвитку семантики пор. подібні укр. конюши́на «Trifolium L.», п. koniczyna, ст. [konik, konicz], ч. заст. koníček, konníček «тс.», р. [ко́ники] «полин звичайний», а також ч. koňský dětel «Trifolium caballinum»;

назва зумовлена тим, що більшість з цих рослин є цінним кормом для коней, а деякі вживаються як ліки для них;

псл. komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин», найвірогідніше, похідне від komonjь «кінь»;

зближення з псл. komъ «грудка, брила», р. ком, комо́к «тс.» (Младенов 247–248) неприйнятне, як і виведення від кореня *kъn- «жива істота; рослина» і, далі, пов’язання з р. [комя́га] «човен», [камя́га], п. komięga «тс.» (Schuster-Šewc Probeheft 48);

р. [комани́ка] «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»,[комани́ца] «тс.; лядвенець рогатий», [комони́ка] «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.», [комони́ца] «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.», п. kornonica «лядвенець, Lotus L.; [комонник лучний; буркун, Melilotus Adans.; конюшина]» (з ч.), [komonika] «лядвенець», komunica «[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина», ч. komonice «буркун», [komonka], ст. komonicě, komonnicě «тс.», слц. komonica «тс.; конюшина», вл. заст. komonica «вид конюшини», komonc «буркун», болг. комони́ча «тс.; [буркун жовтий, медова конюшина, Melilotus officinalis (L.) Desr.; шавлія лучна, Salvia pratensis L.; фіалка лісова, Viola silvestris Lam.; фіалка триколірна]», [комани́ча, комани́ка, кому́нича] «тс.», [комони́ка] «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова», м. комоника «буркун», схв. комòника «полин звичайний; [ромашка, Matricaria L.]», комòњика, комòљика «тс.», komòtljika «полин звичайний», слн. komónika, komónjica «тс.»;

конкретні джерела запозичення переконливо не встановлені, найвірогідніше, для окремих значень вони були різними;

зовсім неприйнятне з огляду на семантику виведення р. командо́р «флотський чин» від п. komandor (Смирнов 147);

тлумачення р. командо́р як видозміненого за аналогією до форм кома́нда, кома́ндовать запозичення з італійської мови (іт. commodoro, Фасмер II 300) викликає сумнів;

до поширення пізнішого значення «флотський офіцерський чин, начальник загону кораблів» пор. укр. комодо́р «командир загону кораблів, який не має адміральського звання (у Великобританії, США і Нідерландах)», р. коммодо́р, п. komodor «тс.; титул голови яхт-клубу», ч. komodor «старший флотський і військово-повітряний чин (в англійській армії та ін.); командир, начальник», komodore «тс.», болг. комодо№р «флотський командир (по чину – після контр-адмірала)», слн. komodór «командир загону військових кораблів», що через посередництво західноєвропейських мов (англ. commodore «флотський офіцерський чин; начальник загону кораблів, старший офіцер ескадри; голова яхт-клубу; авангардний конвоїр купецьких суден», іт. commodoro «флотський офіцерський чин», ісп. comodoro «тс.; комодор») зводяться також до лат. commendāre;

до розвитку давніших значень «командор чернечого ордену» і «один з найвищих титулів духовно-лицарських орденів» пор. подібні п. kommendor (заст. рідк.) «кавалер ордена; начальник духовно-лицарського ордену (Мальтійського і ін.)», ст. comendor «магістр ордену іоаннітів (з 1530 р.– Мальтійського)», komendar, komender «тс.», ч. ст. komendor «монастирський начальник», р. ст. кумендеръ «командор ордену мечоносців», кумендерь «тс.», що, як і свн. kommendūr «командор (ордену)», kommendur, фр. ст. commendeor, походять з слат. commendor, паралельного до commendator «тс.», якому відповідають п. ст. komendator «магістр ордену іоаннітів», ч. komendátor «командор (ордену)», схв. слн. komendátor «тс.»;

фр. commandeur «командор (ордену)», ст. commandeor, гол. commandéur «тс.; військовий командир», англ. commander «командир, офіцер, який командує; старший офіцер, командуючий; (заст. рідк.) командор ордену» зводяться до нар.лат. commandare «доручати, наказувати», з яким генетично пов’язане також укр. команда;

очевидно, через російське і, можливо, через польське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;

р. болг. командо́р, бр. командо́р, п. komandor «тс.»;

метафоричне утворення від чорт, пов’язане з яскравим зовнішнім виглядом риби і наявністю кількох колючок, а також плавців у вигляді колючок;

пор. подібні назви риб: р. морско́й чёрт «Laphius piscatorius L.», [чёртова ры́ба] «сом»;

пов’язання з власним іменем Хо́дор, Фе́дір (Фасмер IV 253) безпідставне;

до тавтологічного словосполучення ходи́ти хо́дором «трястися, дрижати» пор. подібне р. ходи́ть ходуно́м «тс.»;

очевидно, суфіксальне утворення від ходи́ти (пор. ви́хор від ви́хати);

не зовсім ясне;

можливо, виникло як експресивний скорочений варіант незасвідченого прикметника *мацю́цька «маленька» внаслідок відпадіння початкового складу;

пор. подібні прикметники маці́цький, маці́пкий, мацю́пкий і под;