ПОДРАЗНЕННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

дражни́ти

псл. *draziti, -dražati (‹*drazjati), dražǫ (‹*drazjǫ), *draznь, drazniti;
можливо, пов’язане з іє. *der- «дерти, дряпати, рвати» з розширенням його нульового ступеня чергування: *draz-, як п. drasnąć «зачепити, образити»;
щодо значення пор. задира́тися «чіплятися, дражнити», п. zadzierać się «зачіпати, дратувати»;
порівнюють також з дінд. drághate «мучить» (Bern. І 220–221), dhrajati «пролітає, тягне», лтс. dragât «рвати, шарпати» (Zubatý St. a cl. II 130), з гр. τραχύς (*dhraghus) «шорсткий; роздратований» (Machek ESJČ 94), з гол. tergen, нім. zergen «смикати, дратувати» (Scheftelowitz KZ 56, 242; Lewy KZ 52, 306; Абаев ИЭСОЯ I 197), лит. dróžti «стругати, бити», лтс. drāzt, -žu, -zu «вирізати; бити, кидати» (Agrell, Zwei Beiträge zur slavischen Lautgeschichte, Lund, 1918, 48), але ці зіставлення, як і інші, залишаються непевними;
р. дразни́ть, раздража́ть, бр. дражні́ць, др. раздражити, раздражати, п. draznić, drażnić, ч. drážditi, ст. dražiti, слц. dráždiť, нл. dražniś, болг. дра́зня, схв. дрáжити, ст. драждити, дражджити, слн. dražiti, drástiti «збуджувати», стсл. раздражити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дражли́вий
дражні́ти «мжичити» (про дощ)
дразли́вий
дразни́ти
передра́жник
подражня́тися «дражнитися»
подра́зливий
подра́знення
подра́зний
подра́зник
подра́знювальний
подра́знювати
роздра́жнений
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дражні́ць білоруська
дра́зня болгарська
tergen голландська
τραχύς «шорсткий; роздратований» (*dhraghus)(Machek ESJČ 94) грецька
drághate «мучить» давньоіндійська
раздражити давньоруська
*der- «дерти, дряпати, рвати» індоєвропейська
dragât «рвати, шарпати» латиська
drāzt латиська
dróžti «стругати, бити» литовська
dražniś нижньолужицька
zergen «смикати, дратувати» німецька
drasnąć «зачепити, образити» польська
zadzierać się «зачіпати, дратувати» польська
draznić польська
drażnić польська
*draziti праслов’янська
дразни́ть російська
дрáжити сербохорватська
dráždiť словацька
dražiti «збуджувати» словенська
drástiti «збуджувати» словенська
раздражити старослов’янська
раздража́ть українська
раздражати українська
дражджити українська
drážditi чеська
-dražati (‹*drazjati) ?
dražǫ (‹*drazjǫ) ?
*draznь ?
drazniti ?
*draz- ?
задира́тися «чіплятися, дражнити» ?
dhrajati «пролітає, тягне» ?
-žu ?
-zu «вирізати; бити, кидати» ?
dražiti ?
драждити ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України