ПОДЕНКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
де́нька «калюжа»
очевидно, пов’язане з дно, пор. [оде́ньки] «залишки на дні», оде́нки, поде́нки, р. подонки, п. odenki, oddenki, podenki «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| odenki | польська |
| подонки | російська |
| дно | ? |
| оде́ньки «залишки на дні» | ? |
| оде́нки | ? |
| поде́нки | ? |
| oddenki | ? |
| podenki «тс.» | ? |
день
іє. *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) засвідчене в назвах неба та богів: дінд. dyáuḥ «небо», лат. deus «бог», Jovis, Juppiter, гр. Ζεύς, а також у кімр. dyw «день», псл. diviti sę, укр. диви́тися;
споріднене також з дінд. dínam «день», ірл. denus «проміжок часу», гот. sin-teins «щоденний», лат. nūndinae (мн.) «9 днів, проміжок між двома торжищами»;
походить з іє. *di-n- «ясний, блискучий», що є суфіксальним поширенням слабого ступеня кореня *dei- «ясніти, блищати», представленого в лит. dienà «день», лтс. dìena, прус. deinan (зн. в.) «тс.»;
псл. dъnь «день»;
р. день, бр. дзень, др. дьнь, п. dzień, ч. den, слц. deň, вл. dźeń, нл. źeń. полаб. dan, болг. м. ден, схв. дȃн, слн. dán, стсл. дьнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
девни́ця
девни́чка
демни́ця
демни́чка
«тс.»
дені́ти
«тс.»
дені́чний
де́нний
де́нни́к
«щоденник; загородка для худоби; [метелик Diurna Ж]»
денни́ця
«ранкова зірка»
денни́чка
день-де́нички
«з дня на день»
де́ньки
«оденки»
де́ньщиця
«чергова жінка в сім’ї, яка протягом дня обслуговує сім’ю за столом»
дивни́чка
дівни́цка
дне́вний
дне́вник
«тс.»
дни́на
дни́нськи
«щоранку»
дни́нцьки
«тс.»
дні́вка
«робочий день»
дні́ти
«світати»
днова́ти
«тс.»
днюва́льний
днюва́ти
дня́ми
(присл.)
дня́ний
задня́
«вдень»
напередо́дні
оде́нки
«зібрання жінок у зимові дні для рукоділля»
оде́нчичка
«жінка, що прийшла на оденки»
оде́ньки
«тс.»
передде́нь
передніва́ти
передо́день
поде́нка
(ент.)
поде́нне
поде́нний
поде́нник
поде́нщик
поде́нщина
поде́нька
«тс.»
уде́нішній
уде́нно
уде́нь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзень | білоруська |
| ден | болгарська |
| dźeń | верхньолужицька |
| sin-teins «щоденний» | готська |
| Ζεύς | грецька |
| dyáuḥ «небо» | давньоіндійська |
| dínam «день» | давньоіндійська |
| дьнь | давньоруська |
| denus «проміжок часу» | ірландська |
| dyw «день» | кімрська |
| deus «бог» | латинська |
| nūndinae «9 днів, проміжок між двома торжищами» (мн.) | латинська |
| dìena | латиська |
| dienà «день» | литовська |
| ден | македонська |
| dan | нижньолужицька |
| dan | полабська |
| dzień | польська |
| diviti | праслов’янська |
| dъnь «день» | праслов’янська |
| deinan «тс.» (зн. в.) | прусська |
| день | російська |
| дȃн | сербохорватська |
| deň | словацька |
| dán | словенська |
| дьнь | старослов’янська |
| диви́тися | українська |
| den | чеська |
| *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) | ? |
| Jovis | ? |
| Juppiter | ? |
| *di-n- «ясний, блискучий» | ? |
| *dei- «ясніти, блищати» | ? |
| dan | ? |
дно
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безде́нний
безде́нок
«вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити
«вийняти дно»
видні́вка
«бездонна бочка»
де́нниця
«дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка
«сопілка з денцем»
денчи́ще
«днище»
дне́нце
«посуд для пиття»
дни́ти
«вставляти дно»
дни́ця
«поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще
«дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик
«майстер, що виготовляє днища»
дні
«всередині»
дну́ка
«тс.; всередину»
до
«до низу»
(про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти
«вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти
«тс.»
задно́ваний
оде́нки
«залишки на дні»
оде́нок
«копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти
«поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє
«тс.»
поде́нок
«тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти
«виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| būnō «дно, глибина» | авестійська |
| дно | білоруська |
| дъ́но | болгарська |
| dno | верхньолужицька |
| dips «глибокий» | готська |
| πυφμήν «дно, низ» | грецька |
| budhnáḥ «тс.» | давньоіндійська |
| дъно | давньоруська |
| *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» | індоєвропейська |
| *dhup- | індоєвропейська |
| dwfn «тс.» | кімрська |
| daũba «тс.» | латиська |
| dubens «дно» | латиська |
| dubùs «глибокий» | литовська |
| дно | македонська |
| dno | нижньолужицька |
| Boden «дно; земля, ґрунт» | німецька |
| tief | нововерхньонімецька |
| dånü | полабська |
| dno | польська |
| dupa | праслов’янська |
| *dъbno | праслов’янська |
| dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») | праслов’янська |
| padaubis «долина» | прусська |
| дно | російська |
| днȕ | сербохорватська |
| dno | словацька |
| dnò | словенська |
| дъно | старослов’янська |
| ду́ла | українська |
| dno | чеська |
| -no- | ? |
| dùbti «занурюватися» | ? |
| daubà «яр» | ? |
| dubt «занурюватися» | ? |
| дупло́ | ? |
| є | ? |
| bunō «тс.» | ? |
| dibens «дно, глибина» | ? |
| dibins «тс.» | ? |
під «низинне місце, западина; [низина, ніколи не орана Ва]; нижня горизонтальна площина приміщення, ями, печі; горище; [підлога, підстилка в хліві Ва; дощана стеля ДзАтл І]; місце для стіжка, скирти; [насад у возі Гриц]» (род. в. по́ду)
іє. *pē˘d-/ pō˘d- «нога»;
споріднене з лит. pãdas «підошва, тік; черінь печі», pėdà «ступня, стопа; фут», лтс. pēda «тс.; підошва; п’ята», дінд. padám «крок, слід ноги, місце», ав. padǝm «слід», вірм. het «тс.», гр. πέδον «ґрунт, підлога», лат. oppidum «місцевість, місто; укріплене місце», pēs, род. в. pedis «нога, ступня; фут; лапа», гот. fōtus «нога, ступня», тох. А ре, В pai «нога (ступня)»;
псл. podъ (‹ *podŭ-);
р. под «дно, низ», бр. под «під печі (промислової)», др. подъ «низ, підошва гори», п. spód «низ, дно; черінь печі», ч. póda «ґрунт, підлога; територія; горище», слц. pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога», вл. póda «тс.» (з ч.), полаб. pöd «дно вогнища», нл. spódk «дно, основа, нижня частина», болг. м. под «підлога», схв. пȍд «тс.», слн. pòd «тс.; тік», стсл. подъ «низ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підо́к
«низина, ніколи не орана; підлога, підстилка в хліві»
підспі́д
«спід»
підспі́дник
«млин, який приводиться в дію підливним колесом»
підспі́док
«таємниця; [спідня скоринка]»
підспо́дом
«знизу»
под
«тс.»
по́дена
«основа для стогу з каміння, гілляк і соломи»
поде́нок
«стеля в стайні»
поди́на
«місце для копиці»
поди́нє
«поміст під сіньми»
по́динок
«стеля над хлівом»
пуд
«дощана стеля»
спидня́к
«дно ящика воза»
спід
«низ, виворіт»
спі́дка
«тс.; підкладка; спідня скоринка хліба; [дно великого човна; рукавичка в шкіряній рукавиці]»
спідни́к
«нижній камінь (у жорнах)»
спідни́ця
(частина жіночого одягу)
спі́дниця
«дошка на дні воза»
спі́дні
«кальсони»
спі́дній
спідня́к
«нижній камінь у жорнах; частина гончарного верстата; дно кобзи; нижній пильщик; зняте молоко»
спідня́рка
«дошка на дні воза»
спідо́к
«підставка, маленька тарілка Куз; підвалина Нед»
спідспо́ду
«знизу»
спіду́шка
«спід; нижня скоринка хліба»
спо́день
«частина гончарного круга»
споди́
«нижній край снасті»
сподиспо́ддя
«тс.»
сподови́й
«нижній»
сподови́к
«рибалка, що тягне споди»
сподови́на
«осад, осадок»
сподови́нє
«шар ґрунту»
сподо́к
«спід Нед; частина люльки, в яку вставляється чубук; підставка; маленька тарілка»
спо́до́м
«низом, знизу»
усподі
«на дні; нанизу»
шпіднярка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| padǝm «слід» | авестійська |
| под «під печі (промислової)» | білоруська |
| под «підлога» | болгарська |
| póda «тс.» (з ч.) | верхньолужицька |
| het «тс.» | вірменська |
| fōtus «нога, ступня» | готська |
| πέδον «ґрунт, підлога» | грецька |
| padám «крок, слід ноги, місце» | давньоіндійська |
| подъ «низ, підошва гори» | давньоруська |
| *pē˘d-/ pō˘d- «нога» | індоєвропейська |
| oppidum «місцевість, місто; укріплене місце» | латинська |
| pēs | латинська |
| pēda «тс.; підошва; п’ята» | латиська |
| pãdas «підошва, тік; черінь печі» | литовська |
| pėdà «ступня, стопа; фут» | литовська |
| под «підлога» | македонська |
| spódk «дно, основа, нижня частина» | нижньолужицька |
| pöd «дно вогнища» | полабська |
| spód «низ, дно; черінь печі» | польська |
| podъ (‹ *podŭ-) | праслов’янська |
| под «дно, низ» | російська |
| пȍд «тс.» | сербохорватська |
| pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога» | словацька |
| pòd «тс.; тік» | словенська |
| подъ «низ» | старослов’янська |
| ре | тохарська А |
| pai «нога (ступня)» | тохарська В |
| póda «ґрунт, підлога; територія; горище» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України