ПОД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пад «горище, верхній поверх у млині, в клуні Нед; поміст над сіньми або током у клуні О»
запозичення з угорської мови;
уг. pad «горище; лава для сидіння; парта; ліжко; сцена; долівка» є запозиченням з південнослов’янських мов;
болг. под «підлога, долівка», схв. пȍд, слн. pòd «тс.» відповідають укр. під «нижня поверхня приміщення, ями, печі; дно; [горище]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
падо́к
«поміст над сіньми або током у клуні»
пат
«тс.; катафалк»
паток
«поміст над сіньми або током у клуні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| под «підлога, долівка» | болгарська |
| пȍд | сербохорватська |
| pòd «тс.» | словенська |
| pad «горище; лава для сидіння; парта; ліжко; сцена; долівка» | угорська |
| під «нижня поверхня приміщення, ями, печі; дно; [горище]» | українська |
під «низинне місце, западина; [низина, ніколи не орана Ва]; нижня горизонтальна площина приміщення, ями, печі; горище; [підлога, підстилка в хліві Ва; дощана стеля ДзАтл І]; місце для стіжка, скирти; [насад у возі Гриц]» (род. в. по́ду)
псл. podъ (‹ *podŭ-);
споріднене з лит. pãdas «підошва, тік; черінь печі», pėdà «ступня, стопа; фут», лтс. pēda «тс.; підошва; п’ята», дінд. padám «крок, слід ноги, місце», ав. padǝm «слід», вірм. het «тс.», гр. πέδον «ґрунт, підлога», лат. oppidum «місцевість, місто; укріплене місце», pēs, род. в. pedis «нога, ступня; фут; лапа», гот. fōtus «нога, ступня», тох. А ре, В pai «нога (ступня)»;
іє. *pē˘d-/ pō˘d- «нога»;
р. под «дно, низ», бр. под «під печі (промислової)», др. подъ «низ, підошва гори», п. spód «низ, дно; черінь печі», ч. póda «ґрунт, підлога; територія; горище», слц. pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога», вл. póda «тс.» (з ч.), полаб. pöd «дно вогнища», нл. spódk «дно, основа, нижня частина», болг. м. под «підлога», схв. пȍд «тс.», слн. pòd «тс.; тік», стсл. подъ «низ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підо́к
«низина, ніколи не орана; підлога, підстилка в хліві»
підспі́д
«спід»
підспі́дник
«млин, який приводиться в дію підливним колесом»
підспі́док
«таємниця; [спідня скоринка]»
підспо́дом
«знизу»
под
«тс.»
по́дена
«основа для стогу з каміння, гілляк і соломи»
поде́нок
«стеля в стайні»
поди́на
«місце для копиці»
поди́нє
«поміст під сіньми»
по́динок
«стеля над хлівом»
пуд
«дощана стеля»
спидня́к
«дно ящика воза»
спід
«низ, виворіт»
спі́дка
«тс.; підкладка; спідня скоринка хліба; [дно великого човна; рукавичка в шкіряній рукавиці]»
спідни́к
«нижній камінь (у жорнах)»
спідни́ця
(частина жіночого одягу)
спі́дниця
«дошка на дні воза»
спі́дні
«кальсони»
спі́дній
спідня́к
«нижній камінь у жорнах; частина гончарного верстата; дно кобзи; нижній пильщик; зняте молоко»
спідня́рка
«дошка на дні воза»
спідо́к
«підставка, маленька тарілка Куз; підвалина Нед»
спідспо́ду
«знизу»
спіду́шка
«спід; нижня скоринка хліба»
спо́день
«частина гончарного круга»
споди́
«нижній край снасті»
сподиспо́ддя
«тс.»
сподови́й
«нижній»
сподови́к
«рибалка, що тягне споди»
сподови́на
«осад, осадок»
сподови́нє
«шар ґрунту»
сподо́к
«спід Нед; частина люльки, в яку вставляється чубук; підставка; маленька тарілка»
спо́до́м
«низом, знизу»
усподі
«на дні; нанизу»
шпіднярка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| padǝm «слід» | авестійська |
| под «під печі (промислової)» | білоруська |
| под «підлога» | болгарська |
| póda «тс.» (з ч.) | верхньолужицька |
| het «тс.» | вірменська |
| fōtus «нога, ступня» | готська |
| πέδον «ґрунт, підлога» | грецька |
| padám «крок, слід ноги, місце» | давньоіндійська |
| подъ «низ, підошва гори» | давньоруська |
| *pē˘d-/ pō˘d- «нога» | індоєвропейська |
| oppidum «місцевість, місто; укріплене місце» | латинська |
| pēs | латинська |
| pēda «тс.; підошва; п’ята» | латиська |
| pãdas «підошва, тік; черінь печі» | литовська |
| pėdà «ступня, стопа; фут» | литовська |
| под «підлога» | македонська |
| spódk «дно, основа, нижня частина» | нижньолужицька |
| pöd «дно вогнища» | полабська |
| spód «низ, дно; черінь печі» | польська |
| podъ (‹ *podŭ-) | праслов’янська |
| под «дно, низ» | російська |
| пȍд «тс.» | сербохорватська |
| pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога» | словацька |
| pòd «тс.; тік» | словенська |
| подъ «низ» | старослов’янська |
| ре | тохарська А |
| pai «нога (ступня)» | тохарська В |
| póda «ґрунт, підлога; територія; горище» | чеська |
під (прийменник)
загальноприйнятої етимології не має;
-dъ пояснювалось як видозміна прийменника do (Otrębski LP 8, 309), як споріднене з гр. -ϑεν «звідки» (в ἄνωϑεν «зверху, з висоти» від ἄνω «вгору» (Фасмер ІІІ 296; Machek ESJČ 466);
найчастіше пояснюється як слов’янський новотвір з прийменника ро і частки -dъ (Преобр. ІІ 87; Brückner 424–425; Machek ESJČ 466; Schuster-Šewc 1112–1113; ESSJ Sl. gr. I 197–198; Mikl. EW 254; Vondrák II 298; Meillet MSL 14, 341);
висловлювалось припущення про спорідненість з іменником під (Фасмер ІІІ 296; Черных ІІ 48; Брандт РФВ 23, 301; Погодин Следы 203; Brugmann Grundriss II 2, 733; Младенов 424–425; Zubatý St. a čl. I 2, 204; Эндзелин ЛП І 5);
р. под, под-, подо, бр. пад, пада, пад(а)-, др. подъ, п. ч. вл. нл. pod, pode, слц. pod, podo, полаб. püd, болг. м. схв. под, слн. pod, стсл. подъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
під-
(префікс)
піді
піді-
підо
підо-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пад | білоруська |
| пада | білоруська |
| пад(а) | білоруська |
| под | болгарська |
| pod | верхньолужицька |
| pode | верхньолужицька |
| ἄνωϑεν «звідки» (в ἄνωϑεν «зверху, з висоти» від ἄνω «вгору» (Фасмер ІІІ 296; Machek ESJČ 466) | грецька |
| ἄνω | грецька |
| подъ | давньоруська |
| под | македонська |
| pod | нижньолужицька |
| pode | нижньолужицька |
| püd | полабська |
| pod | польська |
| pode | польська |
| do | праслов’янська |
| роdъ | праслов’янська |
| под | російська |
| под- | російська |
| подо | російська |
| под | сербохорватська |
| pod | словацька |
| podo | словацька |
| pod | словенська |
| подъ | старослов’янська |
| під | українська |
| pod | чеська |
| pode | чеська |
підка́менщик «бабець, Cottus L.» (іхт.)
запозичення з російської мови;
р. подка́менщик «тс.» утворене з прийменника под «під» та іменника ка́мень;
назва зумовлена тим, що ця риба завжди тримається під камінням;
бр. падка́меншчык «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підкамі́нник
підкамі́нчик
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| падка́меншчык «тс.» | білоруська |
| подка́менщик «тс.» | російська |
| под «під» | російська |
| ка́мень | російська |
підтова́рник «колодка, що підкладається під човен при витягуванні його на берег»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. подтова́рник «тонкі колоди, жердини, що застосовуються в будівництві й гірничій промисловості, а також для підкладання під вантажі на суднах, складах» утворене з прийменника под «під» та іменника това́р «товар»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| подтова́рник «тонкі колоди, жердини, що застосовуються в будівництві й гірничій промисловості, а також для підкладання під вантажі на суднах, складах» | російська |
| под «під» | російська |
| това́р «товар» | російська |
підши́йник «підшипник»
очевидно, калька р. [подшейник] «підшипник, підкладка під кінець машинної осі», утвореного з прийменника под «під» та іменника [ше́йка] «кінець машинної осі, шип», похідного від ше́я «шия»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| подшейник «підшипник, підкладка під кінець машинної осі» | російська |
| под «під» | російська |
| ше́йка «кінець машинної осі, шип» | російська |
| ше́я «шия» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України