ПОГЛИНАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

глита́ти

псл. glъtati;
споріднене з лат. glūtus «горлянка», glūtio «ковтаю», двн. kela «горло», нвн. Kehle «тс.», ірл. gelim «пожираю»;
іє. *gel-/*guel- «поглинати», паралельне до *guer- «тс.», до якого зводиться псл. *žerti, укр. же́рти;
р. глота́ть, бр. глыта́ць, др. глътати, п. ст. kłtać, ч. hltati, ст. hltiti, слц. hltat’, вл. hiltać (з ч.), болг. гъ́лтам, м. голта, схв. гỳтати «ковтати», слн. goltáti, стсл. џоглъѱати, поглътити «поглинати, поглинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глину́ти
глита́й
глитайня́
глита́йство
глита́ня «глотка»
глот «ковток»
глота́ти
гло́тка
гло́ткови́й
поглина́ти
погли́нути
проглина́ти
проглину́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глыта́ць білоруська
гъ́лтам болгарська
hiltaćч.) верхньолужицька
kela «горло» давньоверхньонімецька
глътати давньоруська
*gel-/*guel- «поглинати» індоєвропейська
gelim «пожираю» ірландська
glūtus «горлянка» латинська
голта македонська
Kehle «тс.» нововерхньонімецька
kłtać польська
glъtati праслов’янська
*žerti праслов’янська
глота́ть російська
гỳтати «ковтати» сербохорватська
hltat' словацька
goltáti словенська
џоглъѱати старослов’янська
же́рти українська
поглътити «поглинати, поглинути» українська
hltati чеська
glūtio «ковтаю» ?
*guer- «тс.» ?
kłtać ?
hltiti ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України