ПОГАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́га́р «кубок, келих СУМ, ВеУг; підвісні ізолятори зі скла та ін. Лизанець»
запозичене з угорської мови (можливо, через словацьке посередництво);
уг. pohár «склянка, чарка; бокал, келих, кухоль» разом з болг. [паха́р] «глибока миска», схв. пèхāр (пе̏хāр) «кубок, келих», слн. pêhar «солом’яний кошик, схожий на миску; (заст.) [кубок, келих, чаша]», стсл. пахарьникъ «виночерпій», пехарьникъ «тс.» (очевидно, через двн. bëhhāri) зводиться до нар.-лат. bīcārium (*pīccārium) «бокал, келих», яке походить від гр. βĩκος «глиняна посудина (карафка або глечик)», можливо, пов’язаного з сір. būq «ваза чи глечик з двома ручками», гебр. baqbúq «пляшка» (Klein 138, 156, 1191) або з єг. b;
ḳ.t «посудина для масла, вживана як звичайна міра» (Frisk I 237);
п. puhar «бокал, келих», ч. pohár «чаша, келих, бокал, кубок», слц. pohár «склянка, чарка, банка, бокал, кубок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пога́рик
«мала чарка»
погари́ско
«велика чарка»
пуга́р
«склянка»
пугарча́
«чарчина»
пуга́рчик
«чарка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паха́р «глибока миска» | болгарська |
| baqbúq «пляшка» | гебрайська |
| βĩκος «глиняна посудина (карафка або глечик)» | грецька |
| bëhhāri | давньоверхньонімецька |
| b;ḳ.t | єгипетська |
| bīcārium «бокал, келих» (*pīccārium) | народнолатинська |
| puhar «бокал, келих» | польська |
| пèхāр «кубок, келих» (пе̏хāр) | сербохорватська |
| būq «ваза чи глечик з двома ручками» | сірійська |
| pohár «склянка, чарка, банка, бокал, кубок» | словацька |
| pêhar «солом’яний кошик, схожий на миску; (заст.) [кубок, келих, чаша]» | словенська |
| пахарьникъ «виночерпій» | старослов’янська |
| пехарьникъ «тс.» (очевидно, через двн. bëhhāri) | старослов’янська |
| pohár «склянка, чарка; бокал, келих, кухоль» | угорська |
| pohár «чаша, келих, бокал, кубок» | чеська |
горі́ти
псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гаря́ч
«особливий вид гарячого напою»
(заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник
«той, що готує й продає гаряч»
(заст.)
гарячно́та
«спека, жара»
го́риво
«полумʼя, що сильно горить; сила горіння»
(-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий
«щирий»
горли́во
«ретельно, віддано»
горюк
«паливо»
горюч
«тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч
«жара, спека»
горя́чий
горя́чість
«спека; гаряча голова»
горя́чка
«гарячка»
зага́р
загорі́лий
«палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недога́рʼя
недо́гарок
о́гар
«обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар
«згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара
«шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэць | білоруська |
| горя́ | болгарська |
| horić | верхньолужицька |
| ϑέρομαι | грецька |
| ghṛṇōti «світить, палає» | давньоіндійська |
| горѣти | давньоруська |
| *g «гарячий, теплий» | індоєвропейська |
| gorim | ірландська |
| garêtiês «вигоріти (про піч)» | латиська |
| gareti «палити; випаровуватись» | литовська |
| гори | македонська |
| gorjeś | нижньолужицька |
| gorzeć | польська |
| goreć | польська |
| *gorěti | праслов’янська |
| горе́ть | російська |
| гòрети | сербохорватська |
| horieť | словацька |
| goréti | словенська |
| горѣти | старослов’янська |
| hořeti | чеська |
| *gorjǫ | ? |
| goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) | ? |
| guirim «грію» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України