ПОВІНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́вінь «розлиття річки, значне підвищення рівня води у водоймі»
результат спрощення давнішого *повіднь (‹*povodьnь), р.-цсл. поводьнь «повідь; потік», яким відповідають ч. слц. povodeň «повідь, розлиття, повінь», п. powódź «повінь», схв. пȍвōдањ, пòвōдањ, слн. povódenj «тс.»;
псл. povodьnь «тс.», похідне від voda;
р.-цсл. повонь «повідь, потоп, розлиття річки; потік, річка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
повени́ти
«викликати повінь»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| powódź «повінь» | польська |
| povodьnь «тс.» | праслов’янська |
| voda | праслов’янська |
| поводьнь «повідь; потік» | русько-церковнослов’янська |
| повонь «повідь, потоп, розлиття річки; потік, річка» | русько-церковнослов’янська |
| пȍвōдањ | сербохорватська |
| пòвōдањ | сербохорватська |
| povodeň «повідь, розлиття, повінь» | словацька |
| povódenj «тс.» | словенська |
| *повіднь (‹*povodьnь) | українська |
| povodeň «повідь, розлиття, повінь» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України