ПОВІЙКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ови́йка «берізка польова, Convolvulus arvensis L.» (бот.)
похідне утворення від ови́ти (ви́ти);
назва зумовлена тим, що берізка обвиває стебла інших рослин;
пор. [в’юно́к, повити́ця, пові́йка], р. вьюно́к «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вьюно́к «тс.» | російська |
| ови́ти (ви́ти) | ? |
| в'юно́к | ? |
| повити́ця | ? |
| пові́йка | ? |
спліта́чка «повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe» (бот.)
похідне утворення від спліта́ти, плести́;
назва зумовлена властивістю повитиці обплітати, обвивати, охоплювати сусідні рослини верхніми розгалуженнями свого виткого стебла;
як семантичні паралелі пор. укр. повити́ця «Cuscuta L.», [в’юнка, в’язалець, паутиця, повійка, повійник] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спліта́ти | українська |
| плести́ | українська |
| повити́ця «Cuscuta L.» | українська |
| в'юнка «тс.» | українська |
| в'язалець «тс.» | українська |
| паутиця «тс.» | українська |
| повійка «тс.» | українська |
| повійник «тс.» | українська |
повити́ця «Cuscuta L.; [березка польова, Convolvulus arvensis L.]» (бот.)
похідні утворення від ви́тися;
назви зумовлені тим, що ці рослини обвиваються навколо інших рослин;
р. [пови́тель] «повитиця; березка», [повилика] «плющ», бр. павіту́ха «повитиця», [паво́й] «березка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поватиця
«березка польова»
повитель
«повитиця чебрецева, Cuscuta epithymum Murr.»
повитниця
повитуха
«тс.»
повій
«березка польова; іпомея, кручені паничі, Іроmoea L.»
пові́йка
«тс.; повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe Mak; плющ, Hedera helix L.»
пові́йник
«березка польова Нед, Mak; повитиця чебрецева Mak»
повіти́ця
«повитиця»
привити́ця
«повитиця одностовпчикова, Cuscuta monogyna Vahl.»
приви́тиця
«тс.»
приви́тниця
«повитиця чебрецева, Cuscuta epithymum Murr.»
привитуха
«тс.»
привітиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| павіту́ха «повитиця» | білоруська |
| паво́й «березка» | білоруська |
| пови́тель «повитиця; березка» | російська |
| повилика «плющ» | російська |
| ви́тися | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України