ПОВТОРНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

вто́ра

псл. vъtorъ‹*ṇtorъ, *ṇterъ;
споріднене з лит. añtras «другий, інший», лтс. ùotrs, прус. атtars, двн. andar, гот. anþar, ос. œндœр, дінд. antarah «тс.», іє. *ontor-/ *ṇtor-;
з другого боку, припускається зв’язок з ав. vitara- «далі», дінд. vitarám «тс.», vítaraḥ «той, що веде далі» (Фасмер І 364–365);
р. вто́ра, второ́й «другий», бр. уто́ра, др. въторъ, п. wtór, болг. вто́ри «другий», м. втор(u), стсл. въторъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

втора́к «другий рій»
вто́рий
втори́нний
втори́ти
второвки́ «другі струни на кобзі або бандурі»
вторува́ти
повто́р
повтори́ти
повто́рний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vitara- «далі» авестійська
уто́ра білоруська
вто́ри «другий» болгарська
anþar готська
andar давньоверхньонімецька
antarah «тс.» давньоіндійська
vitarám «тс.» давньоіндійська
въторъ давньоруська
*ontor-/ індоєвропейська
ùotrs латиська
añtras «другий, інший» литовська
втор (u) македонська
wtór польська
vъtorъ‹*ṇtorъ праслов’янська
атtars прусська
вто́ра російська
въторъ старослов’янська
второ́й «другий» українська
*ṇterъ ?
œндœр ?
vítaraḥ «той, що веде далі» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України