ПОВНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́вний
псл. *рьl̥nъ «наповнений, цілий, повний»;
споріднене з лит. рìlnas «повний», лтс. ріl˜ns, прус. pilnan (зн. в. одн.), дінд. рūrṇáḥ, ав. рǝrǝna-, гот. fulls, дангл. днн. full, двн. fol, дісл. fullr, дірл. lán «тс.», лит. pìlti «лити, сипати, бити, катати», а також, з іншим ступенем вокалізму, дінд. рrāṇаḥ «повний», лат. рlēnus «тс., наповнений, надутий», гр. πλήρης «повний, наповнений», πίμπλημι «наповнюю, навантажую», лат. pleō «наповнюю», дірл. līnaim «тс.»;
іє. *р(е)lē- «наповняти, набивати; заповнювати (простір)», що є розширенням кореня *реl- (*рl̥-) «тс.»;
р. по́лный, бр. по́ўны, др. пълнъ, пълныи, п. pełny, ч. слц. plný, вл. нл. połny, полаб. påuně (рåu̯nё), болг. пъ́лен, м. полн, схв. пу̏н, слн. рóln, стсл. плънъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зупо́вний
«повний»
напідпо́вні
«під час другої чверті місяця»
напо́внювач
неспо́вна
«не повністю, не цілком»
несповне́нний
«нездійсненний»
неспо́вний
«неповний»
несповни́мий
«тс.»
пере́по́вня
«надмір (почуттів, переживань)»
підпо́вня
«друга фаза, друга чверть місяця; [повний місяць, повня Нед]»
по́вен
повне́ча
«скупчення; заповнення; повно, повно-повнісінько»
по́внити
«наповняти; [виконувати (службу, обов’язки)]»
по́внитися
повниць
«жбанок»
по́вни́ця
«велика кількість; потік, хвиля Нед; повна посудина, чарка»
повні́ненький
«заповнений ущерть, дуже повний»
повні́сінький
по́вністю
повні́ти
повні́шати
повно́та
повното́ю
«повністю»
повнь
«досконалість, повнота»
по́вня́
«повний місяць; надмір (почуття); [повнота; достаток, велика кількість, численність Г, Нед; друга фаза місяця, підповня Л]»
по́внява
«надмір (почуття); огрядність СУМ; [повнота; достаток, велика кількість, численність]»
повня́к
(у сполученні п.-місяць «повний місяць» Нед)
попо́вненець
«той, хто прибув у військову частину у складі поповнення»
попо́внення
поповні́лий
поповня́ти
«збагачувати; замінювати нестачу; повертати, відшкодовувати; [учиняти]»
сповени́ти
«наповнити, наситити, просочити»
спо́вна́
«цілком, повністю»
спо́вний
«повний»
сповни́чка
«склянка; повна посудина, чарка»
упо́вень
«повня»
упо́вні́
«з повною посудиною; про повний місяць; про вагітну жінку; цілком, повністю, доволі, досхочу»
(Ме)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝrǝna- | авестійська |
| по́ўны | білоруська |
| пъ́лен | болгарська |
| połny | верхньолужицька |
| fulls | готська |
| πλήρης «повний, наповнений» | грецька |
| πίμπλημι «наповнюю, навантажую» | грецька |
| full | давньоанглійська |
| fol | давньоверхньонімецька |
| рūrṇáḥ | давньоіндійська |
| рrāṇаḥ «повний» | давньоіндійська |
| lán «тс.» | давньоірландська |
| līnaim «тс.» | давньоірландська |
| fullr | давньоісландська |
| full | давньонижньонімецька |
| пълнъ | давньоруська |
| пълныи | давньоруська |
| *р(е)lē- «наповняти, набивати; заповнювати (простір)» | індоєвропейська |
| *реl- «тс.» (*рl̥-) | індоєвропейська |
| рlēnus «тс., наповнений, надутий» | латинська |
| pleō «наповнюю» | латинська |
| ріl˜ns | латиська |
| рìlnas «повний» | литовська |
| pìlti «лити, сипати, бити, катати» | литовська |
| полн | македонська |
| połny | нижньолужицька |
| påuně (рåu̯nё) | полабська |
| pełny | польська |
| *р<SUP>ь</SUP>l̥nъ «наповнений, цілий, повний» | праслов’янська |
| pilnan (зн. в. одн.) | прусська |
| по́лный | російська |
| пу̏н | сербохорватська |
| plný | словацька |
| рóln | словенська |
| плънъ | старослов’янська |
| plný | чеська |
помина́ти «шанобливо називати; справляти поминки; (заст.) пригадувати»
псл. pomьněti «пам’ятати», pominati «згадувати», похідне від mьněti, mьniti «думати»;
р. по́мнить, помина́ть, бр. по́мніць, паміна́ць, др. помьнити «думати, пам’ятати», поминати «згадувати, пам’ятати, нагадувати», п. pomnieć «пам’ятати», wspominać «згадувати», ч. pomněti (pomniti), vzpomínati, вл. pomnić, pominać, нл. pomnieś, pominaś, болг. по́мня, помена́вам, м. помни, (с)поменува, схв. по́мнити (заст.) «пам’ятати; уважно слухати», по̀меновати «згадувати», слн. pómniti, spomínjati se, стсл. помьнѣти, поминати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випомина́ти
«нагадувати; дорікати»
вспом'янути
(заст.)
вспо́мин
(заст.)
вспомина́ти
вспо́минка
допімну́тися
допомина́тися
«домагатися»
запімну́ти
«забути»
запо́внить
заповня́ть
«тс.»
запо́мнить
запомня́ть
напо́мин
«нагадування»
напомина́ти
«нагадувати»
невпомку
«невпам’ятку»
по́внити
«пам’ятати»
пом'я́ни́к
«поминальник, список імен померлих»
пом'янник
«тс.»
пом'яну́ти
поменни́к
«пам’ятник»
по́мин
«поминки»
(заст.)
помина́льний
помина́льник
«книжечка із списком імен для поминання; учасник поминок»
помина́льниця
«поминальна книжка»
по́мини
по́минки
поми́нник
«поминальник»
по́минок
«згадка»
по́мка
«пам’ять»
по́мки
«пам’ятно»
спімну́ти
«згадати»
спом'яну́ти
спо́ми́н
споми́на
«спомин»
спомина́ти
спо́минка
«спогад»
спо́минок
спо́мка
«тс.»
упімну́ти
упомина́ти
«нагадувати, застерігати; умовляти»
упоми́нок
«нагадування»
упо́мки
«впам’ятку»
упо́мку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́мніць | білоруська |
| паміна́ць | білоруська |
| по́мня | болгарська |
| помена́вам | болгарська |
| pomnić | верхньолужицька |
| pominać | верхньолужицька |
| помьнити «думати, пам’ятати» | давньоруська |
| поминати «згадувати, пам’ятати, нагадувати» | давньоруська |
| помни (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| pomnieś | нижньолужицька |
| pominaś | нижньолужицька |
| pomnieć «пам’ятати»«згадувати» | польська |
| wspominać «пам’ятати»«згадувати» | польська |
| pomьněti «пам’ятати» | праслов’янська |
| pominati «згадувати» | праслов’янська |
| mьniti «думати» | праслов’янська |
| по́мнить | російська |
| помина́ть | російська |
| по́мнити «пам’ятати; уважно слухати» (заст.) | сербохорватська |
| по̀меновати «згадувати» | сербохорватська |
| pómniti | словенська |
| spomínjati se | словенська |
| помьнѣти | старослов’янська |
| поминати | старослов’янська |
| pomněti (pomniti), vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України