ПОВИДЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
пови́дло
запозичення з польської мови;
п. powidła «повидло», як і ч. povidla «тс.», загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується (Вrückner 433) з п. wić «вити, крутити»;
виводиться (Machek ESJČ 476–477) від кореня іє. *реu̯ǝ- «чистити» › «цідити» (пор. дінд. pavitra- «чистий», лат. рūrus «тс.»);
р. пови́дло, пови́дла, бр. паві́дла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пави́дло
«повидло»
повидлянка
«страва з повидла»
пови́ла
«тс.»
повиля́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паві́дла | білоруська |
| pavitra- | давньоіндійська |
| *реu̯ǝ- «чистити» | індоєвропейська |
| рūrus | латинська |
| powidła «повидло» | польська |
| wić «вити, крутити» | польська |
| пови́дло | російська |
| пови́дла | російська |
| povidla «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України