ПОВИВАЧІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
би́ти
псл. biti(‹*bītei або *beitei), bojь, утворення від двох різновидів того самого кореня;
походить від іє. *bhei(ә)-/bhoi-/bhī-, що простежується також у ав. byente «б’ють», двн. bīhal «сокира», нвн. Beil «тс.», лат. per-f inēs «розбиваєш», вірм. bir «дрючок, палка», ірл. benim «ріжу, б’ю», biail «сокира», гр. φῑτρός «поліно, колода, стовбур»;
р. бить, бой, бр. біць, бой, др. бити, бой, п. вл. bić, bój, ч. bíti, boj, слц. biť, boj, нл. biś, boj, полаб. bait «молотити, бити», болг. би́я, бой, м. бие, бој, схв. бȕти, бôј, слн. bíti, bòj, стсел, бити, бои;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бете́льня
би́вень
бийча́к
«тс.»
би́лень
«бич ціпа»
билка
«вид гри»
би́ло
«дошка для відбивання сигналів»
би́тва
бите́льниця
бите́льня
бите́ць
«каменяр»
би́тка
«бійка; розбите яйце; вид дитячої гри; гральна кістка; бительня»
би́тниця
«бительня»
бито́к
(кул.)
биття́
битько́
«забіяка»
бию́ра
«палиця, ломака»
бия́к
«бич ціпа»
бій
бі́йка
бійни́ця
бі́йня
бі́йство
«бійка»
бія́к
«колун»
бі́яти
«бити»
бййниця
«бительня»
боє́ць
бо́їсько
«тік; побоїще Ж»
боїще
«місце для бою; (тік Ж; бій Ж1»«бойня; посуд для збивання масла»«забіяка»«забіякуватий півень»«биття»«бійниця»«битва; поле бою»«тс.»«бительня»«боєць»«буйний»«бойовий»«вид гри»«нечутливий до биття»«побитий, покараний»«вид тканини»«тс.»«колотушка»«вибоїна; забій (у шахті)»
вибійка
«тканина з набивним візерунком»
вибі́йник
вибійча́ний
«зроблений з вибійки»
вибі́яний
«вибитий, штампований»«очистити від збоїн»
вибо́їна
відбива́льник
відбива́ч
відбивни́й
відби́ток
відбиття́
відбі́й
добива́тися
«домагатися; добиратися»
заби́вка
«те, чим забивають отвір»
заби́йство
заби́йця
за́битний
«засніжений»
забиття́
забі́й
забі́йник
забі́йниця
«знаряддя для вбивання ховраха; бодня для одягу Я»
забі́чий
забія́ка
забіякуватий
забо́їна
«вибоїна; [замет]»
забо́їстий
«занесений снігом; сніжний»
забо́й
«завірюха»
забо́йний
«тс.»
забо́йство
«убивство»
збива́лка
збива́льний
збива́ч
«скнара»
збива́чка
збииття
збий
«витоптаний скотиною посів»
збит
«збите з дерев листя»
зби́тень
збій
«тс.; [витоптаний худобою переліг Mo; місце, де часто їздять] Я»
збі́йник
«розбійник»
збоє́цький
«розбійницький»
збої
«стоптана худобою цілина»
збоїн
«ляда (ткацька)»
збоїни
«побита солома; [ноги, голова, хвіст зарізаної тварини Л]»
збо́їще
«тирло; битва»
збой
«ноги, голова, хвіст зарізаної тварини Л; місце з каламутною водою Дз; збільшення води при березі від вітру Mo»
збойка
збо́я
«пробоїна»
(мет.)
на́бивjм
«насильно»
набива́льний
набива́льник
наби́ванка
«тканина з набивним візерунком»
наби́вач
«палка для набивання борошна в мішки»
наби́вачка
«тс.»
наби́вка
«те, чим щось набивають»
набивни́й
наби́вок
«жвавий попит; нав’язування»
набия́к
«шомпол»
на́бівка
«верхня половина ляди у ткацькому станку»
набі́й
набі́йка
«пластинка, прибита до каблука»
набойча́тий
«з набивної тканини»
навби́тки
(у виразі гратися н.)
навпереби́вки
навперебій
наперебі́й
недобиток
оббива́лка
оббива́льний
оббива́льник
оббива́ч
обби́вка
оббиття́
оби́вка
«обиття»
обия́к
«бияк (ціпа)»
перебива́льник
перебива́ч
(полігр.)
переби́вка
перебивни́й
переби́вчастий
«безладний, переривистий»
переби́вчивий
«тс.»
переби́йко
«хто перебиває мову»
перебі́єць
«борець, учасник поєдинку»
перебі́й
«жердина для прибивання дерев у плоті»
перебі́йний
перебійця
«тс.»
перебоєць
перебо́їна
«перекладина, перегородка»
перебо́й
«перешкода»
перебо́йна
«тс.»
підбива́льний
підби́вка
«підкладка»
підбивни́й
підбитеня́к
«чорний каптан, опушений білими овчинами»
підби́тися
«піднятися вгору; стомитися»
підбиття́
підбитя́к
«тс.»
підбі́й
підбі́йка
підбійча́ний
підбія́к
«сердак на овчині»
підбо́я
«підпора»
побиванка
«поразка»
побивач
«покрівельник; колотушка бондаря»
поби́вачка
«тс.»
побиття́
побі́й
побІ́йка
«тс.»
побі́йця
«забіяка»
побо́ї
побо́їще
побойови́сько
«побоїще»
побойовище
«тс.»
повивач
«знаряддя для набивання обручів»
прибива́ч
«знаряддя для вибивання саморобних мідних ґудзиків»
приби́вка
прибивни́й
прибі́й
прибі́йний
прибі́йниця
«частина знаряддя для виготовлення коробок»
пробива́льний
проби́ва́ч
проби́вка
пробивни́й
пробиття
пробиша́ка
«розбишака»
пробі́й
пробі́йний
пробі́йник
пробо́єм
«напролом»
пробо́єць
пробо́їна
розбива́ч
розби́вка
розбивни́й
розбитни́й
розби́ток
«уламок»
розбиття́
ро́збиш
«розбійник»
розбишака
розбишакува́ти
розбишакува́тий
розбишацтво
розбияка
«забіяка, розбиша́ка»
розбі
розбі́й
розбі́йний
«узятий розбоєм»
розбі́йник
розбі́йництво
розбі́йничати
розбі́йство
розбія́ка
розбо́й
«верстат для виготовлення килимів»
уби́вець
уби́вство
уби́вця
уби́вчий
убі́й
убі́йний
убі́йник
убі́йчий
убо́їсько
убо́їще
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| byente «б’ють» | авестійська |
| біць | білоруська |
| би́я | болгарська |
| bić | верхньолужицька |
| bój | верхньолужицька |
| bir «дрючок, палка» | вірменська |
| φῑτρός «поліно, колода, стовбур» | грецька |
| bīhal «сокира» | давньоверхньонімецька |
| бити | давньоруська |
| *bhei(ә)-/bhoi-/bhī- | індоєвропейська |
| benim «ріжу, б’ю» | ірландська |
| per-f inēs «розбиваєш» | латинська |
| бие | македонська |
| biś | нижньолужицька |
| boj | нижньолужицька |
| Beil «тс.» | нововерхньонімецька |
| bait «молотити, бити» | полабська |
| bić | польська |
| bój | польська |
| biti (<*bītei) | праслов’янська |
| бить | російська |
| бȕти | сербохорватська |
| biť | словацька |
| boj | словацька |
| bíti | словенська |
| bòj | словенська |
| бой | українська |
| бой | українська |
| бой | українська |
| бой | українська |
| бој | українська |
| бôј | українська |
| стсел | українська |
| бити | українська |
| бои | українська |
| bíti | чеська |
| boj | чеська |
| bojь | ? |
| biail «сокира» | ? |
ви́ти «скручувати»
псл. viti «вити»;
споріднене з лит. výti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «вірьовка», windan «вити», wída «верба», дангл. wīþig «тс.», лат. viēre «плести, в’язати», vītis «виноградна лоза», гр. ἵτυς «обід; верба», ав. vaēiti «верба», дінд. váyati «плете, тче», vyáyati «в’є, крутить»;
іє. *ui-, *uei- «крутити, гнути»;
р. вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. víti, слц. viť, нл. wiś, болг. ви́я, м. вие, схв. вȕти, слн. víti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'юн
«Misgurnus fossil is»
(іхт.)
в'ю́ни́стий
в'ю́ни́тися
в'юнки́й
в'юно́к
«березка, Convolvulus L.»
(бот.)
в'юч
«усе, що в’ється»
ви́сти
ви́тися
вити́ця
«вдвоє сплетена свічка»
ви́тка
«мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини»
ви́тка
«вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування»
витки́й
ви́то́к
виту́ха
«квасоля з витким стеблом»
виту́шка
вия́шка
«одна з двох схрещених планок витушки»
вияшки́
«витушка»
вій
«шар плетеного тину; жмут хмизу в тині»
віті́вка
«коса (жіноча)»
во́їти
«плести огорожу»
войови́й
«призначений для плетіння тину»
вою́н
«тс.»
вповива́ч
зави́вка
за́вийка
«хустка»
зави́н
зави́тка
«покритка»
за́витка
«частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]»
за́вито́к
завиття́
«закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка»
заві́й
«чалма»
заві́йка
«хустка»
заві́йна
заві́йник
«цидарія, Cidaris»
(зоол.)
заві́йниця
заві́на
«серцева хвороба; болі в животі»
зби́ток
звива́нець
«рулет»
зви́вина
зви́вистий
звиву́щий
«жвавий»
зви́вчастий
зви́нений
зви́нка
«повстяний м’яч, іграшка»
зви́нний
«швидкий, вправний»
звій
«сувій; [шарнір]»
зві́йці
«листовійки, Forticidae»
(ент.)
зві́ток
«пучок виробленого льону»
звой
«сувій»
набавка
навива́льний
навивальник
навивни́й
навій
«вал у ткацькому верстаті, на який навивають пряжу»
обвивни́й
о́бвинка
«бинт, пов’язка»
обви́тка
«обмотка»
переви́вка
переві́й
«розпарені віти для зв’язування дерева»
переві́йник
«в’язка соломи або пруття»
перево́ї
«повивальник для ніг»
по
«жіночий убір, подібний до берета»
пови́ва́ч
повиня́тко
«пелюшка»
пови́то́к
«повивач»
повиття́
повиту́ха
розбі́йний
розви́вач
розвивни́й
ро́звиток
ро́зві́й
свито́йкий
«гнучкий, пружний»
сві́єць
«сувій (полотна)»
свій
«сувій»
сповито́к
«пелюшка; [повивач]»
суві́й
увива́ч
«лабіринтовий павук, Agelena»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaēiti «верба» | авестійська |
| віць | білоруська |
| ви́я | болгарська |
| wić | верхньолужицька |
| ἵτυς «обід; верба» | грецька |
| wīþig «тс.» | давньоанглійська |
| wid «вірьовка» | давньоверхньонімецька |
| váyati «плете, тче» | давньоіндійська |
| вити | давньоруська |
| *ui- | індоєвропейська |
| viēre «плести, в’язати» | латинська |
| vît «вити, плести» | латиська |
| výti «вити, звивати, сукати» | литовська |
| вие | македонська |
| wiś | нижньолужицька |
| wić | польська |
| viti «вити» | праслов’янська |
| вȕти | сербохорватська |
| viť | словацька |
| víti | словенська |
| víti | чеська |
| windan «вити» | ? |
| wída «верба» | ? |
| vītis «виноградна лоза» | ? |
| vyáyati «в’є, крутить» | ? |
| *uei- «крутити, гнути» | ? |
| вить | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України