ПОВЕЛИТЕЛЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
велі́ти
псл. velěti;
споріднене з лит. vélti «бажати, дозволяти», гот. wiljan «хотіти», нвн. wollen, днн. williun «тс.», лат. vēlo «хочу», гр. ἔλδομαι «тс.», ав. vərənto «вибирає собі», дінд. vṛṇati (vṛṇῑtḗ) «тс.» від var- «вибирати, віддавати перевагу»;
іє *uel-/ul- «хотіти»;
р. веле́ть, др. велѣти, п. wielić, ч. veleti «командувати», слц. veliť «тс.», болг. [ве́ля] «кажу, говорю», м. вели, схв. вèлӣм «тс.», слн. veléti, стсл. велѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вели́тель
велі́ння
повели́тель
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vərənto «вибирає собі» | авестійська |
ве́ля «кажу, говорю» | болгарська |
wiljan «хотіти» | готська |
ἔλδομαι «тс.» | грецька |
vṛṇati «тс.» (vṛṇῑtḗ) | давньоіндійська |
williun «тс.» | давньонижньонімецька |
велѣти | давньоруська |
vēlo «хочу» | латинська |
vélti «бажати, дозволяти» | литовська |
вели | македонська |
wollen | нововерхньонімецька |
wielić | польська |
velěti | праслов’янська |
веле́ть | російська |
вèлӣм «тс.» | сербохорватська |
veliť «тс.» | словацька |
veléti | словенська |
велѣти | старослов’янська |
veleti «командувати» | чеська |
var- «вибирати, віддавати перевагу» | ? |
*uel-/ul- «хотіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України