ПОВАДКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. vaditi «вабити, звати»;

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується з вести́, псл. vedǫ, *vediti, voditi (Варбот Этимология 1963, 213–216; Skok III 558; Vaillant RÉSl 22, 28; Trautmann 337) або з лит. vadìnti «називати; кликати, запрошувати», дінд. vádati «говорить, каже, повідомляє» (Brückner 596; Fraenkel 1177–1178);

зіставлення з дінд. svadha «звичка», гр. ἔϑος «звичай», лат. sodālis (‹*suedhālis) (Преобр. І 62–63; Горяев 38), з гр. ὠϑέω «штовхаю» (БЕР І 111), як і ототожнення з ва́дити «шкодити» (Фасмер І265–266), недостатньо обгрунтовані;

р. [ва́дить] «вабити; звати; привчати, приручати», бр. [ва́дзіць] «кортіти», п. [uwadzić się] «вплутатися, заплутатися», болг. ва́дя «виймаю, дістаю», м. вади «виймає, дістає», схв. вȁдити «виймати, добувати», слн. váda «приманка, наживка», naváditi «привчити»;