ПОВАДКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ва́дки́й «охочий, схильний, жадібний, похітливий»

псл. vaditi «вабити, звати»;
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується з вести́, псл. vedǫ, *vediti, voditi (Варбот Этимология 1963, 213–216; Skok III 558; Vaillant RÉSl 22, 28; Trautmann 337) або з лит. vadìnti «називати; кликати, запрошувати», дінд. vádati «говорить, каже, повідомляє» (Brückner 596; Fraenkel 1177–1178);
зіставлення з дінд. svadha «звичка», гр. ἔϑος «звичай», лат. sodālis (‹*suedhālis) (Преобр. І 62–63; Горяев 38), з гр. ὠϑέω «штовхаю» (БЕР І 111), як і ототожнення з ва́дити «шкодити» (Фасмер І265–266), недостатньо обгрунтовані;
р. [ва́дить] «вабити; звати; привчати, приручати», бр. [ва́дзіць] «кортіти», п. [uwadzić się] «вплутатися, заплутатися», болг. ва́дя «виймаю, дістаю», м. вади «виймає, дістає», схв. вȁдити «виймати, добувати», слн. váda «приманка, наживка», naváditi «привчити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ваджува́тися «в’язнути»
відва́дити «відбити охоту ходити куди-небудь; [відрадити, відвернути Ж]»
дова́дити «привчити»
пова́дитися «унадитися»
пова́дка «звичка»
прива́дити «прив’язати, привісити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ва́дзіць «кортіти» білоруська
ва́дя «виймаю, дістаю» болгарська
ἔϑος «звичай» грецька
ὠϑέω «штовхаю» грецька
vádati «говорить, каже, повідомляє» давньоіндійська
svadha «звичка» давньоіндійська
sodālis (‹*s$uedhālis)(Преобр. І 62--63; Горяев 38) латинська
vadìnti «називати; кликати, запрошувати» литовська
вади «виймає, дістає» македонська
uwadzić się «вплутатися, заплутатися» польська
vaditi «вабити, звати» праслов’янська
vedǫ праслов’янська
ва́дить «вабити; звати; привчати, приручати» російська
вȁдити «виймати, добувати» сербохорватська
váda «приманка, наживка»«привчити» словенська
naváditi «приманка, наживка»«привчити» словенська
вести́ ?
*vediti ?
voditi ?
ва́дити «шкодити» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України