ПОБЕДА — ЕТИМОЛОГІЯ
побі́да «перемога, [біда, горе Нед]»
пізнє псл. poběda «тс., війна; біда», пов’язане з poběditi «скривдити», běda «біда»;
р. болг. побе́да, др. побѣда «перемога, війна», м. победа, схв. пȍбеда, цсл. стсл. побѣда «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
побіджа́ти
«перемагати»
побіди́тель
«переможець»
побі́дник
«тс.»
побіжда́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| побе́да | болгарська |
| побѣда «перемога, війна» | давньоруська |
| победа | македонська |
| poběda «тс., війна; біда» | праслов’янська |
| poběditi «скривдити» | праслов’янська |
| běda «біда» | праслов’янська |
| побе́да | російська |
| пȍбеда | сербохорватська |
| побѣда «тс.» | старослов’янська |
| побѣда «тс.» | церковнослов’янська |
побіди́т «металокерамічний твердий сплав»
запозичення з російської мови;
р. победи́т «тс.» утворено в 1929 р. від іменника побе́да «перемога»;
бр. пабядзі́т «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пабядзі́т «тс.» | білоруська |
| победи́т «тс.» | російська |
| побе́да «перемога» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України