ПНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

пень «нижня частина стовбура дерева; [вулик]»

зіставлення з лит. pìnas «жердина в тині» (Machek ESJČ 443) не враховує зв’язку цього литовського слова з лит. pìnti «плести, вити», спорідненим з укр. п’я́сти́, пну́ти (Fraenkel 594);
іє. *pin- «шматок дерева, деревинка»;
споріднене з гр. πίναξ «дошка, картина», дінд. pínākam «палиця, стебло»;
псл. pьnь;
р. бр. пень, др. пень, пьнь, п. pień, ч. peň «стовбур», слц. peň «стовбур, пень», вл. нл. pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище», полаб. pan, болг. пън, м. пен, схв. пȃњ, слн. pánj, стсл. пьнь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вопе́ньки «опеньки»
вопо́ньок «опеньок»
гопе́ньки
опенек
опе́нок
опе́нька «тс.»
опе́ньок
пенькове́ «плата лісничому за вирубку лісу» (?)
пенько́вщина «ліс на зруб»
пенькува́тий «такий, що має багато пнів»
пі́дпе́нька «опеньок»
підпе́ньок
пняк «стовбур, колода»
подпінка «тс.»
при́пиньок «уламок, корінець»
спень «стовбур»
упе́нь «наголову, цілком, дотла»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пень білоруська
пън болгарська
pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» верхньолужицька
πίναξ «дошка, картина» грецька
pínākam «палиця, стебло» давньоіндійська
пень давньоруська
пьнь давньоруська
*pin- «шматок дерева, деревинка» індоєвропейська
pìnas «жердина в тині» литовська
pìnti «плести, вити» литовська
пен македонська
pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» нижньолужицька
pan полабська
pień польська
pьnь праслов’янська
пень російська
пȃњ сербохорватська
peň «стовбур, пень» словацька
pánj словенська
пьнь «тс.» старослов’янська
п'я́сти́ українська
пну́ти українська
peň «стовбур» чеська

опе́ньок «опеньок справжній, Armillariella mellea (Fr. et Vahl.) Karsten. (Armillaria mellea Fr. et Vahl.; Agaricus melleus Vahl.); [Agaricus fragilis L. Mak]» (бот.)

похідне утворення від пень, можливо, ще праслов’янське (псл. *ob-pьnьka – Machek ESJČ 415);
назва пояснюється тим, що ці гриби ростуть переважно на старих пеньках або на нижній частині стовбурів хворих дерев чи навколо них;
р. опёнок, [опёнка, опёныш], (мн.) опёнки, [опе́ньки], опя́та «тс.», бр. апе́нька, п. opieńka, ч. opěnka, opeňka, [vopinka], слц. opienok;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вопо́ньок «опеньок справжній»
гопе́нька «Agaricus alliaceus Jacq.; Agaricus esculentus Wulf.»
опенек «опеньок справжній»
опе́нька «тс. Ж; Agaricus sulphureus Bull. Mak; Agaricus virescens Sch. Mak»
опе́ньки
пі́дпенька «опеньок справжній» (Ме)
підпе́ньок
подпінка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
апе́нька білоруська
opieńka польська
опёнок російська
opienok словацька
опёнка українська
опёныш (мн.) українська
опе́ньки українська
опя́та «тс.» українська
vopinka українська
opěnka чеська
opeňka чеська
пень ?

ло́боз «лобур»

основою для перенесення є значення «щось погане, непотрібне»;
п. łobuz «пустун, шибеник; нікчема, гультяй», [łobus] «тс.» (звідки й ч. [lobus] «гультяй») пов’язується з łobuzie «зарослі, бур’яни» і зіставляється у семантичному плані з словами на позначення дерева, бур’янів, пенька, зілля, які у переносному значенні стосуються людей (як р. хлыст «гнучка лозина; пройдисвіт, волоцюга», укр. пень, п. pién);
очевидно, запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ло́буз «злодій; шахрай»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łobuz «пустун, шибеник; нікчема, гультяй» польська
łobus «тс.» (звідки й ч. [lobus] «гультяй») польська
łobuzie «зарослі, бур’яни» польська
pién польська
pién польська
хлыст російська
хлыст російська
пень українська
пень українська
lobus чеська
lobus чеська
lobus чеська

пентюхова́тий «нудний; млявий; незграбний»

роз-глядалось як афективне утворення від імені Пантелій (Чернышев RSl 13, 157);
похідне утворення від *пентюх, що, як і р. болг. пе́нтюх «тюхтій, телепень», бр. [пенцю́х] «оцупок; товстун», загальноприйнятої етимології не має;
пов’язувалося з пень (Matze-nauer LF 12, 331; Преобр. ІІ 36);
зіставлялося з укр. [бендю́х] «пузо» (Bonkalo AfSlPh 36, 467);
р. [пентюхова́тый];
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пенцю́х «оцупок; товстун» білоруська
пе́нтюх «тюхтій, телепень» болгарська
пе́нтюх «тюхтій, телепень» російська
пентюхова́тый російська
Пантелій українська
*пентюх українська
пень українська
бендю́х «пузо» українська

попе́нька «світляк звичайний, Lampyris noctiluca L.» (ент.)

очевидно, пов’язане з пень;
первісно могло означати нічне світіння деревної трухи на викопаних старих пнях;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пень українська

шпень «шип, штифт, шпеник (у пряжці) СУМ; [плодоніжка] ВеЗа»

достовірної етимології не має;
можливо, пов’язане зі пну́ти, спина́ти, п’я́сти́, а також пень;
менш імовірні пов’язання з п. trzpień «шпеник (у пряжці)» (Brückner 509), з лат. spīna «шип, колючка» (Грот РФВ І 36; Горяев 425), з н. Spindel «веретено» (Фасмер IV 472), останнє з яких сам автор оцінює як малоймовірне;
р. шпень, шпенёк, бр. шпень, п. spionek «шип, шпеник (у пряжці); шпилька ткацького човника», [szpionek], spień «тс.», ч. špendlík «булавка», нл. špjeńc «скалка, колючка; жало; стріла; паросток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

спе́-ник «шпеник»
спенік «тс.»
цпе́ник «кінець стрижня, стрижень; шпеник»
шпе́ник
шпеньо́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шпень білоруська
spīna «шип, колючка» латинська
špjeńc «скалка, колючка; жало; стріла; паросток» нижньолужицька
Spindel «веретено» німецька
trzpień «шпеник (у пряжці)» польська
spionek «шип, шпеник (у пряжці); шпилька ткацького човника» польська
szpionek «тс.» польська
spień «тс.» польська
шпень російська
шпенёк російська
пну́ти українська
спина́ти українська
п'я́сти́ українська
пень українська
špendlík «булавка» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України