ПЛУТАНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
плу́тати
очевидно, псл. [plutati (plǫt-, plęt-)] «плутати», пов’язане з ple(s)t- «плести»;
неприйнятне зіставлення з лит. plaujóti «жити безтурботно, блукати (у пошуках)», гол. flauw «слабий, млявий», англ. flew, нвн. flau «тс.» (Petersson BSl. Wortst. 76) або з гот. flauts «хвалькуватий», flautjan «хвастати» (Matzenauer LF 13, 167);
р. плута́ть «плутати», бр. [плу́та́ць] «тс.; вештатися, блукати; брехати», п. plątać «плутати, заплутувати, сплутувати, спутувати (надівати пута)», [plętać] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
переплут
«вузол»
переплутні
«заплутаність»
плу́таний
плу́таник
плутани́на
плутани́ця
плу́танка
«спосіб в’язання петель гачком; безладне, хаотичне сплетення, переплетення; плетиво»
плу́татися
плу́тні
«хитрий, нечесний вчинок, обман; шахрайство»
плу́тощі
«тс.»
плутя́га
«лукава, хитра людина; шахрай»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| flew | англійська |
| плу́та́ць «тс.; вештатися, блукати; брехати» | білоруська |
| flauw «слабий, млявий» | голландська |
| flauts «хвалькуватий» | готська |
| flautjan «хвастати» | готська |
| plaujóti «жити безтурботно, блукати (у пошуках)» | литовська |
| flau «тс.» | нововерхньонімецька |
| plątać «плутати, заплутувати, сплутувати, спутувати (надівати пута)» | польська |
| plętać «тс.» | польська |
| plutati «плутати» (plǫt-, plęt-)] | праслов’янська |
| плута́ть «плутати» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України