ПЛОДНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
плід
псл. plodъ, пов’язане чергуванням голосних з plemę (‹ *pledmen) «плем’я, рід»;
іє. *plē-d- «плід, порода»;
очевидно, сюди ж належить більш віддалене іє. *plot-, якому відповідає ірл. loth «лоша» (Pedersen Kelt. Gr. I 135, 186; Persson Beitr. 668);
р. бр. болг. м. плод, др. плодъ, п. вл. płód, ч. слц. plod, нл. płod, схв. пло̑д, слн. plód, стсл. плoдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безплі́ддя
безплі́дний
ви́плід
«виплодження; витвір»
ви́плодок
(лайл.)
за́плід
«запліднення, розвід»
заплі́днити
заплі́днювальний
заплі́днювач
на́плід
«приплід, нащадки»
на́плодок
«тс.»
недо́плід
«недорід»
неплі́ддя
неплі́дниця
«безплідна»
обезплі́днити
обезпло́діти
обезпло́дніти
о́плодень
«частина плоду рослини, що оточує насіння»
плі́дли́вий
«плідний; родючий, плодовитий»
плі́дни́й
плідни́к
«жіночий орган розмноження у рослин, маточка; самець, від якого народжується потомство (у тварин)»
плідни́ця
«плодовита самка»
пло́ди́ти
пло́ди́тися
плодівни́цтво
плодівни́цький
плодівни́чий
плодли́вий
пло́дний
плодни́к
«матка»
плодни́стий
пло́дни́ця
«та, що народжує дітей»
плодови́тий
плодови́тість
плоду́шка
«коротка плодова гілка»
плодь
«тварина; все, що плодиться»
плодю́чий
плодю́чість
плодю́щий
«тс.»
при́плі́д
приплі́док
«виводок»
при́плодок
«приплід»
ро́зплі́д
розплі́дник
«племінне господарство; розсадник»
розпло́док
«виводок»
сплід
«народження»
суплі́ддя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плод | білоруська |
| плод | болгарська |
| płód | верхньолужицька |
| плодъ | давньоруська |
| *plē-d- «плід, порода» | індоєвропейська |
| *plot- | індоєвропейська |
| loth «лоша» | ірландська |
| плод | македонська |
| płod | нижньолужицька |
| płód | польська |
| plodъ | праслов’янська |
| plemę | праслов’янська |
| плод | російська |
| пло̑д | сербохорватська |
| plod | словацька |
| plód | словенська |
| плoдъ | старослов’янська |
| plod | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України