ПЛИТЯНА — ЕТИМОЛОГІЯ

пли́та́ «плоский уламок каменю, металу; вид печі»

не зовсім ясне;
очевидно, псл. [plita] «тс.», споріднене з гр. πλίνϑος «цегла; плитка, брусок», а також, можливо, з більш віддаленими дангл. flint «галька, кремінь», двн. flins, свн. vlins «тс.», нвн. Flinte «кремінь», дат. flint, шв. flinta «тс.»;
неприйнятне з фонетичних міркувань припущення (Преобр. ІІ 75; Грот Фил. раз. ІІ 371; Brückner KZ 43, 372; Младенов 430; Kiparsky Baltend. 172; Matzenauer LF 8, 10; Mikl. Lex. 573; Meillet Études 188) про запозичення з грецької мови (гр. πλίνϑος);
р. пли́та́, бр. пліта́, др. плита «камінь, цегла», п. płyta «плита», болг. [пли́та] «цегла; плита», м. плитар «саман, невипалена цегла», схв. плитàрица «плоска посудина, блюдо», плѝтица «тс.», стсл. плита «плита»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пли́тка
плиткови́й
пли́тни́й
плитня́к «вапнякова або піщана порода, яка залягає плитами»
плитняко́вий
плито́ви́й
пли́ття (зб.)
пли́тчастий
пли́тяний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пліта́ білоруська
пли́та «цегла; плита» болгарська
πλίνϑος «цегла; плитка, брусок» грецька
πλίνϑος грецька
flint «галька, кремінь» давньоанглійська
flins давньоверхньонімецька
плита «камінь, цегла» давньоруська
flint датська
плитар «саман, невипалена цегла» македонська
Flinte «кремінь» нововерхньонімецька
płyta «плита» польська
plita «тс.» праслов’янська
пли́та́ російська
плитàрица «плоска посудина, блюдо» сербохорватська
плѝтица «тс.» сербохорватська
vlins «тс.» середньоверхньнімецька
плита «плита» старослов’янська
flinta «тс.» шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України