ПЛИТНЯК — ЕТИМОЛОГІЯ
пли́та́ «плоский уламок каменю, металу; вид печі»
не зовсім ясне;
очевидно, псл. [plita] «тс.», споріднене з гр. πλίνϑος «цегла; плитка, брусок», а також, можливо, з більш віддаленими дангл. flint «галька, кремінь», двн. flins, свн. vlins «тс.», нвн. Flinte «кремінь», дат. flint, шв. flinta «тс.»;
неприйнятне з фонетичних міркувань припущення (Преобр. ІІ 75; Грот Фил. раз. ІІ 371; Brückner KZ 43, 372; Младенов 430; Kiparsky Baltend. 172; Matzenauer LF 8, 10; Mikl. Lex. 573; Meillet Études 188) про запозичення з грецької мови (гр. πλίνϑος);
р. пли́та́, бр. пліта́, др. плита «камінь, цегла», п. płyta «плита», болг. [пли́та] «цегла; плита», м. плитар «саман, невипалена цегла», схв. плитàрица «плоска посудина, блюдо», плѝтица «тс.», стсл. плита «плита»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пли́тка
плиткови́й
пли́тни́й
плитня́к
«вапнякова або піщана порода, яка залягає плитами»
плитняко́вий
плито́ви́й
пли́ття
(зб.)
пли́тчастий
пли́тяний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пліта́ | білоруська |
| пли́та «цегла; плита» | болгарська |
| πλίνϑος «цегла; плитка, брусок» | грецька |
| πλίνϑος | грецька |
| flint «галька, кремінь» | давньоанглійська |
| flins | давньоверхньонімецька |
| плита «камінь, цегла» | давньоруська |
| flint | датська |
| плитар «саман, невипалена цегла» | македонська |
| Flinte «кремінь» | нововерхньонімецька |
| płyta «плита» | польська |
| plita «тс.» | праслов’янська |
| пли́та́ | російська |
| плитàрица «плоска посудина, блюдо» | сербохорватська |
| плѝтица «тс.» | сербохорватська |
| vlins «тс.» | середньоверхньнімецька |
| плита «плита» | старослов’янська |
| flinta «тс.» | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України