ПЛИТКІ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. plytъkъ (*plytvъ) «тс.»;

не зовсім ясне;

здебільшого пов’язується з pluti «плисти»;

зіставляється також (Варбот ОЛА 1976, 274–277; Vaillant BSL 31/2, 45–46) з дінд. pṛtaḥ «широкий, плоский», гр. πλατύς «тс.»;

бр. плы́ткі «мілкий, мілководний, мілкодонний», п. płytki «мілкий (про річку, тарілку); неглибокий, поверховий», ч. слц. plytký «неглибокий, мілкий; поверховий, пустий», болг. пли́тък, м. плиток, схв. пли́так, пли̑ткӣ, слн. рlítek, plítev «тс.», стсл. плытъкъ «неглибокий»;

не зовсім ясне;

очевидно, псл. [plita] «тс.», споріднене з гр. πλίνϑος «цегла; плитка, брусок», а також, можливо, з більш віддаленими дангл. flint «галька, кремінь», двн. flins, свн. vlins «тс.», нвн. Flinte «кремінь», дат. flint, шв. flinta «тс.»;

неприйнятне з фонетичних міркувань припущення (Преобр. ІІ 75; Грот Фил. раз. ІІ 371; Brückner KZ 43, 372; Младенов 430; Kiparsky Baltend. 172; Matzenauer LF 8, 10; Mikl. Lex. 573; Meillet Études 188) про запозичення з грецької мови (гр. πλίνϑος);

р. пли́та́, бр. пліта́, др. плита «камінь, цегла», п. płyta «плита», болг. [пли́та] «цегла; плита», м. плитар «саман, невипалена цегла», схв. плитàрица «плоска посудина, блюдо», плѝтица «тс.», стсл. плита «плита»;