ПЛЕТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
апліка́ція
лат. applicātio «приєднання» пов’язане з дієсловом applico «прикладаю, приєдную», утвореним з префікса ad- (›ap-) «при-, до-» і дієслова plico «складаю», пов’язаного з plecto «сплітаю», спорідненим з псл. pletǫ, укр. плету́;
через польське посередництво запозичено з латинської мови;
р. апплика́ция, бр. аплика́цыя, п. aplikacja, ч. aplikace, слц. aplikácia, болг. аплика́ция, схв. аплика́ција, слн. aplikácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
апплѣковати
«прикладати, стосувати»
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аплика́цыя | білоруська |
| аплика́ция | болгарська |
| applicātio «приєднання» | латинська |
| aplikacja | польська |
| pletǫ | праслов’янська |
| апплика́ция | російська |
| аплика́ција | сербохорватська |
| aplikácia | словацька |
| aplikácija | словенська |
| плету́ | українська |
| aplikace | чеська |
| applico «прикладаю, приєдную» | ? |
| ad- «при-, до-» (›ap-) | ? |
| plico «складаю» | ? |
| plecto «сплітаю» | ? |
запле́катися «забрести, зайти»
утворене під впливом запле́нтатися від молд. плека́ «відходити, відправлятися, вирушати» або рум. plecá «тс.», які походять від лат. plico (‹*pleco) «лапки складаю, згинаю», що відповідає гр. πλέκω «плету, в’яжу», спорідненому з лат. plecto «тс.», псл. pletǫ, укр. плету́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πλέκω «плету, в’яжу» | грецька |
| plico «лапки складаю, згинаю» (‹*pleco) | латинська |
| plecto «тс.» | латинська |
| *pleco | латинська |
| плека́ «відходити, відправлятися, вирушати» | молдавська |
| pletǫ | праслов’янська |
| plecá «тс.» | румунська |
| плету́ | українська |
пле́сти́ (нитки, павутину, косу, вінок, язиком)
псл. plesti ‹ *pletti ‹ *plekti «плести, вити, в’язати»;
висловлюється думка (Мартынов Язык 81–82) про проникнення в праслов’янську мову з італьських мов;
іє. *plek῀-t- «плести, вити», похідне від *plek῀- «тс.; в’язати, заплітати, сповивати», можливо, пов’язаного з *pel- «морщити»;
споріднене з лат. plecto «плету; сплітаю, звиваю», гр. πλέκω «тс.», πλοκή «плетіння», двн. flehtan «плести, в’язати; заплітати (косу)», дісл. flētta «тс.; коса (волосся)», дінд. praśnaḥ «плетений виріб (кошик, тюрбан); плетіння»;
р. плести́, бр. пле́сці, др. плести, п. pleść, ч. plésti, слц. pliest’, вл. plesć, нл. plasć, полаб. plitot, болг. плета́, м. плете, схв. плèсти, слн. plêsti, стсл. плести;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́плітка
«стрічка з коси»
заплі́тє
«поле, яке лежить за тином»
за́плітка
«стрічка для коси»
зо́плет
«шевська дратва»
обпле́тення
«тканина, якою покривається ізоляція електропроводів, зовнішня поверхня шлангів»
обпліта́льник
«робітник, який обплітає електропроводи, шланги»
опле́та
«плетіння, плетений виріб»
опле́тини
«стрічки для коси, заплітки в косі»
о́плі́т
«загороджене місце (для скирт сіна) Ж; тин»
о́плітка
«плетений виріб»
о́плі́ток
«тин»
перепле́сти́
«обвити; змішати; зшити (сторінки книжок, зошитів), оправити»
перепле́тення
переплеті́ння
перепле́тник
«палітурник»
перепле́тчик
«тс.»
переплитові́чка
«вид вишивки»
пере́плітка
«стрічка для коси»
перепліто́нок
«крендель, що печеться на Різдво для корови»
підплетень
«перевесло з пруття»
підпле́тина
«брак у тканинах у вигляді потовщеної нитки; [батіг Шух]»
пл
«булка з переплетених шматочків тіста»
пле́сти́ся
«витися; плентатися; снитися»
плета́р
«плетена огорожа, плетені ворота; плетений виріб; матеріал для плетіння»
плете́нє
«що-небудь сплетене; кошик»
плете́ник
«плетений виріб з білого тіста»
пле́теник
«обплетений лозою бутель»
плетени́ці
«плітки, базікання»
(мн.)
плетени́ця
«вінок, гірлянда; складне переплетення; низка однорідних явищ; фігура в танцях, іграх; [плетений виріб; стрічка в косі; пліт, загорода, загін Нед; соломина на капелюхи О]»
пле́тенка
«плетена верхня частина батога»
пле́тення
плете́нь
«тс.»
плетеня́к
«пліт, плетені ворота; плетений виріб»
пле́ти́во
плети́нь
«лозовий пліт, клуня з лозяними стінами, плетена з лози стіна будівлі»
пле́тище
«плетене пужално»
плеті́й
«той, хто плете, заплітає Нед; верхня заплетена частина комишевого тину Мо»
плеті́льник
«майстер, що виготовляє плетені вироби»
плетін
«тс.»
плеті́нка
«плетена сумка; кошик; обплетений лозою, дротом глиняний або скляний посуд; оздоба з переплетених смужок шкіри, стрічок; виріб з переплетених лозин, смужок шкіри, лика, що використовується як тара; вид плетіння; плетення; [сплетена із соломи бочка для збіжжя О; в’язана шерстяна рукавиця; вид вишивки]»
плеті́ння
пле́ті́нь
«тс. Л; плетена огорожа; плетений виріб, вінок, гірлянда Нед»
пле́тка
«плітка»
плетни́цтво
«плетіння, трикотажне в’язання»
пле́тні
«тс., базікання; брехня»
пле́ття
«гудина огірків»
плету́н
«пліткар»
плету́ха
пле́тчик
«донощик, обмовник; наклепник»
пле́тька
«батіг, канчук, пуга»
плетьо́нка
«обмотаний довгий жмутик соломи по краях дверей для утеплення»
плетю́га
«тс. Нед; брехун»
пле́тя́нка
«плетений виріб; вінок, гірлянда Нед; сплетена із соломи стрічка, яка йде на виготовлення капелюха, обгороджена криниця»
плєту́шка
«невеличкий лозовий кошик з мотузяною ручкою»
плитюга́
«тс.; брехня»
пліт
«плетений тин»
плі́ті
«покарання різками»
(мн.)
плі́тка
«побрехенька, поговір; [нижня частина веретена О; один хід, ряд, виток у плетінні Нед]»
плітка́р
плітня́
«плітка, поговір»
пліть
«витке стебло; плетений, грубий батіг, нагайка; [сплетена із соломи стрічка, з якої зшивається бриль; плетіння, що-небудь сплетене, коса (волосся) Нед]»
попле́тниця
«жінка, яка плете вінок нареченій»
по́пліт
«плетений виріб, плетіння»
попліта́йко
«в’язальник дроту»
попліта́ти
«обвивати, обплітати, зв’язувати (горшки дротом)»
по́плітка
«коса (волосся), вплетена в іншу Нед; зв’язка для скріплення плетеного виробу Нед; верхнє пасмо у мотузки; червона гарусна нитка, якою обплітають зверху коси»
по́пліть
«плетена загорожа, пліт; [верхня частина тину]»
приплести́ся
«прийти небажаним; несподівано з’явитися»
припліта́тися
«тс.; приєднуватися»
при́плітка
«що-небудь доплетене, вплетене»
при́плітки
«вузькі стрічки у кінчиках коси»
(мн.)
ро́зпліт
«розплітання (коси)»
ро́зплітка
«стрічка для коси»
спле́сти́
«виплести, зсукати; вигадати»
сплет
«сплетіння»
спле́тенє
«тс.»
спле́тка
«трос»
(дротяна́)] Нед
спліт
«сплетення; [в’язка, жмут Нед]»
сплі́тка
«плітка»
упле́ти
«стрічки для коси»
уплі́т
«стрічка для коси; жіноча зачіска»
упліта́ти
«багато й з апетитом їсти; іти»
у́плі́тка
«стрічка для коси Шейк, Нед; гарусна стрічка у косах; чуже волосся, що вплітається жінками у коси»
упльо́т
«стрічка для коси»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пле́сці | білоруська |
| плета́ | болгарська |
| plesć | верхньолужицька |
| πλέκω «тс.» | грецька |
| πλοκή «плетіння» | грецька |
| flehtan «плести, в’язати; заплітати (косу)» | давньоверхньонімецька |
| praśnaḥ «плетений виріб (кошик, тюрбан); плетіння» | давньоіндійська |
| flētta «тс.; коса (волосся)» | давньоісландська |
| плести | давньоруська |
| *plek῀-t- «плести, вити» | індоєвропейська |
| *plek῀- «тс.; в’язати, заплітати, сповивати» | індоєвропейська |
| *pel- «морщити» | індоєвропейська |
| plecto «плету; сплітаю, звиваю» | латинська |
| плете | македонська |
| plasć | нижньолужицька |
| plitot | полабська |
| pleść | польська |
| plesti «плести, вити, в’язати» | праслов’янська |
| плести́ | російська |
| плèсти | сербохорватська |
| pliest' | словацька |
| plêsti | словенська |
| плести | старослов’янська |
| plésti | чеська |
експлуата́ція
запозичення з французької мови;
фр. exploitation «експлуатація, визиск (1834, Бланк); використання; оцінка (XVIII ст.); (ст.) захоплення» пов’язане з exploiter «експлуатувати, визискувати (XIX ст., Прудон); використовувати; працювати», ст. esploitier (espleitier) «виконувати; здійснювати», що походить від exploit (ст. esploit, espleit) «подвиг», яке зводиться до лат. explicitum, субстантивованого пасивного дієприкметника мин. ч. від explicāre «виконувати, чинити; розгортати», утвореного за допомогою префікса ex- «з-» від дієслова plicāre «згортати», спорідненого з гр. πλέκω «плету», лат. plectere «плести», псл. plesti, укр. плести́;
р. эксплуата́ция, бр. эксплуата́цыя, п. eksploatacja, ч. exploatace, слц. exploatácia, болг. експлоатация, м. схв. експлоата́ција, слн. exploatácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
експлуата́тор
експлуатаці́йний
експлуатаці́йник
експлуато́ваний
експлуатува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эксплуата́цыя | білоруська |
| експлоатация | болгарська |
| πλέκω «плету» | грецька |
| explicitum | латинська |
| plectere «плести» | латинська |
| експлоата́ција | македонська |
| eksploatacja | польська |
| plesti | праслов’янська |
| эксплуата́ция | російська |
| експлоата́ција | сербохорватська |
| exploatácia | словацька |
| exploatácija | словенська |
| плести́ | українська |
| exploitation «експлуатація, визиск (1834, Бланк); використання; оцінка (XVIII ст.); (ст.) захоплення» | французька |
| від explicāre «виконувати, чинити; розгортати» | чеська |
| exploatace | чеська |
| exploiter «експлуатувати, визискувати (XIX ст., Прудон); використовувати; працювати» | ? |
| esploitier «виконувати; здійснювати» (espleitier) | ? |
| espleit «подвиг» | ? |
| від explicāre «виконувати, чинити; розгортати» | ? |
| ex- «з-» | ? |
| plicāre «згортати» | ? |
оплі́тка «берізка польова, Convolvulus arvensis L.» (бот.)
похідне утворення від о(б)пліта́ти, префіксального похідного від плести́;
назва пояснюється властивістю берізки витися, плестися навколо стебел інших рослин;
пор. [ови́йка, по́вій, повити́ця] «тс.»;
ч. [opletník] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оплітач
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| opletník «тс.» | чеська |
| о(б)пліта́ти | ? |
| плести́ | ? |
| ови́йка, по́вій, повити́ця «тс.» | ? |
опло́т «надійна опора»
запозичення з російської мови;
р. опло́т «тс.» походить від др. оплотъ «огорожа, стіна, загорожа; захист» (стсл. оплотъ «тс.»), пов’язаного з оплести (стсл. оплєсти), плести;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оплотъ «огорожа, стіна, загорожа; захист» (стсл. оплотъ «тс.») | давньоруська |
| опло́т «тс.» | російська |
| оплести (стсл. оплєсти) | ? |
| плести | ? |
фле́ксія «закінчення, змінна остання частина слів»
науковий лінгвістичний термін, утворений у західноєвропейських мовах (фр. flexion, н. Flexion, англ. flexion) на основі лат. flexiō «згинання, вигин, відхилення, поворот», пов’язаного з етимологічно неясним flectō «гну, згинаю»;
можливо, споріднене з plecto «сплітаю, плету», гр. πλέϰω «тс.», псл. *pletti (‹ *plekti), укр. пле́сти́;
р. болг. фле́ксия, бр. фле́ксія, п. fleksja, ч. flexe, слц. flexia, вл. fleksija, м. флексиjа, схв. флѐксиjа, слн. fleksíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флекси́вний
флексі́йний
флекти́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| flexion | англійська |
| фле́ксія | білоруська |
| фле́ксия | болгарська |
| fleksija | верхньолужицька |
| πλέϰω «тс.» | грецька |
| flexiō «згинання, вигин, відхилення, поворот» | латинська |
| flectō «гну, згинаю» | латинська |
| plecto «сплітаю, плету» | латинська |
| флексиjа | македонська |
| Flexion | німецька |
| fleksja | польська |
| *pletti (‹ *plekti) | праслов’янська |
| фле́ксия | російська |
| флѐксиjа | сербохорватська |
| flexia | словацька |
| fleksíja | словенська |
| пле́сти́ | українська |
| flexion | французька |
| flexe | чеська |
фля́га «похідна пляшка, переважно металева посудина; баклага»
н. Flasche «пляшка» ‹ герм. flaska «тс.» пов’язане з flechten «плести», яке зіставляється з псл. plesti, укр. пле́сти́;
фонетичний варіант давнішого фля́жка, запозиченого через посередництво польської мови з німецької;
р. фля́га, фля́шка, п. flaszka, ч. flaška;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фля́жка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| flaska «тс.» | германські |
| Flasche «пляшка» | німецька |
| flechten «плести» | німецька |
| flaszka | польська |
| plesti | праслов’янська |
| фля́га | російська |
| фля́шка | російська |
| пле́сти́ | українська |
| фля́жка | українська |
| flaška | чеська |
спліта́чка «повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe» (бот.)
як семантичні паралелі пор. укр. повити́ця «Cuscuta L.», [в’юнка, в’язалець, паутиця, повійка, повійник] «тс.»;
назва зумовлена властивістю повитиці обплітати, обвивати, охоплювати сусідні рослини верхніми розгалуженнями свого виткого стебла;
похідне утворення від спліта́ти, плести́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| повити́ця «Cuscuta L.» | українська |
| в'юнка «тс.» | українська |
| в'язалець «тс.» | українська |
| паутиця «тс.» | українська |
| повійка «тс.» | українська |
| повійник «тс.» | українська |
| спліта́ти | українська |
| плести́ | українська |
плексигла́с «органічне скло з поліметакрилових смол»
нове запозичення з німецької мови;
н. Pléxiglas утворено з основи лат. plexus «сплетіння; сплетений», похідного від дієслова plectere «плести, вити», спорідненого з псл. plesti, укр. пле́сти́, або з основи гр. πλη̃ξις «удар», пов’язаного з πλήσσω «ударяю», та іменника н. Glas «скло», з яким, як і з двн. glas «тс., бурштин», снн. glaren «блищати, палати», іноді пов’язують також псл. *glazъ «куля (кам’яна); камінь», р. глаз «око», укр. [глазки́] «залізні грузила для невода»;
р. болг. плексигла́с, бр. плексігла́с, п. pleksiglas, plexiglas, ч. plexigláz, слц. plexiglas, м. плексиглас, схв. pleksiglas, слн. pléksiglas;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плексігла́с | білоруська |
| плексигла́с | болгарська |
| πλη̃ξις «удар» | грецька |
| πλήσσω «ударяю» | грецька |
| glas «тс., бурштин» | давньоверхньонімецька |
| plexus «сплетіння; сплетений» | латинська |
| plectere «плести, вити» | латинська |
| плексиглас | македонська |
| Pléxiglas | німецька |
| Glas «скло» | німецька |
| pleksiglas | польська |
| plexiglas | польська |
| plesti | праслов’янська |
| *glazъ «куля (кам’яна); камінь» | праслов’янська |
| глаз «око» | російська |
| плексигла́с | російська |
| pleksiglas | сербохорватська |
| glaren «блищати, палати» | середньонижньонімецька |
| plexiglas | словацька |
| pléksiglas | словенська |
| пле́сти́ | українська |
| глазки́ «залізні грузила для невода» | українська |
| plexigláz | чеська |
плетенце́ «невеликий пліт (пором)»
очевидно, результат контамінації основ неспоріднених слів пле́сти́ «вити, в’язати» і [плит] «пліт», зумовленої їх народноетимологічним зближенням;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пле́сти́ «вити, в’язати» | українська |
| плит «пліт» | українська |
плету́ха «Calystegia L.» (бот.)
похідне утворення від пле́сти́;
назва зумовлена тим, що плетуха має довгі виткі стебла (УРЕ 8, 410; Нейштадт 448);
пор. семантично подібну до неї назву р. пово́й;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пліту́ха
«тс. (Convolvulus sepium L.)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пово́й | російська |
| пле́сти́ | українська |
плетю́х «повій звичайний, Lycium barbarum L.» (бот.)
похідні утворення від пле́сти́;
назви зумовлені тим, що молоді пагінці повою міцно переплітають кущі й дерева (Вісюліна–Клоков 271; Нейштадт 485);
Фонетичні та словотвірні варіанти
плеті
(у сполученні чортові п. «тс.»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пле́сти́ | українська |
попло́тниця «витка гречка, Polygonum convolvulus L.» (бот.)
безпосереднє пов’язання з пліт, ч. plot (Machek Jm. rostl. 88) непереконливе;
пов’язане з попле́сти́, похідним від пле́сти́;
назва зумовлена властивістю виткої гречки обплітати стебла інших рослин (Нейштадт 214–215);
форма з кореневим о виникла, мабуть, як наслідок зближення із словом пліт (род. в. плоту) «огорожа»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пліт | українська |
| попле́сти́ | українська |
| пле́сти́ | українська |
| пліт «огорожа» (род. в. плоту) | українська |
| plot | чеська |
по́плюстка «линва, мотуз, посторонок»
очевидно, пов’язане з попле́сти́, похідним від пле́сти́ (пор. [по́плітка] «верхнє пасмо на мотузку; нитка, якою оплітають коси; коса; плетиво»);
могло з’явитись як результат деетимологізації діалектної звукової форми [*поплютка];
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́плюска
«один з кілочків у возі, що вставляються для збільшення розмірів короба і підтримання вантажу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| попле́сти́ | українська |
| пле́сти́ (пор. [по́плітка] «верхнє пасмо на мотузку; нитка, якою оплітають коси; коса; плетиво») | українська |
| *поплютка | українська |
компле́кт
лат. complētus є пасивним дієприкметником від дієслова compleo «наповняю; комплектую, поповнюю», що складається з префікса com- і дієслівної основи - рlео «наповняю», пов’язаної з прикметником pienus «повний», спорідненим з псл. *рьlnъ «повний», укр. повний;
через польське і, далі, французьке (фр. complet) посередництво запозичене з латинської мови і видозмінене під впливом комплектува́ти, р. комплектовать, яке походить від нім. komplektíeren «поповнювати, доповнювати», що зводиться до лат. complector «охоплюю, обіймаю; досягаю, набуваю, одержую», утвореного за допомогою префікса com- «з-» від дієслова plecto «плету, звиваю», спорідненого з псл. plesti, укр. пле́сти́;
р. болг. компле́кт, бр. кампле́кт, п. ч. слц. вл. komplet, м. комплет, схв. кòмплет, кòмплēт, слн. komplet;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комплекта́ція
комплектува́льний
комплектува́льник
комплектува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кампле́кт | білоруська |
| компле́кт | болгарська |
| komplet | верхньолужицька |
| complētus є пасивним дієприкметником від дієслова compleo «наповняю; комплектую, поповнюю» | латинська |
| complector «охоплюю, обіймаю; досягаю, набуваю, одержую» | латинська |
| комплет | македонська |
| komplektíeren «поповнювати, доповнювати» | німецька |
| komplet | польська |
| *р «повний» | праслов’янська |
| plesti | праслов’янська |
| компле́кт | російська |
| кòмплет | сербохорватська |
| komplet | словацька |
| komplet | словенська |
| повний | українська |
| пле́сти́ | українська |
| кòмплēт | українська |
| komplet | чеська |
| рlео «наповняю» | ? |
| pienus «повний» | ? |
| комплектува́ти | ? |
| комплектовать | ? |
| com- «з-» | ? |
| plecto «плету, звиваю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України