ПЛЕСКАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
плеск
псл. pleskъ «плеск»;
звуконаслідувальне утворення, очевидно, споріднене з лит. pleškėˊti «ляскати, плескати», plekšénti, plekšėˊti «тс.», лтс. plekšêt «тс.; базікати, вирувати; товкти м’яку землю або глину»;
сюди ж належить з іншим ступенем вокалізму слн. plóskati «бити, ляскати»;
аналогічними звуконаслідувальними утвореннями вважаються також стсл. плишть «шум», гр. πλαταγέω «ляскаю», πλάσσω «відливаю у форму, формую; виліплюю (з глини, воску)»;
зіставляється також (Варбот Сл. языкозн. 1988, 74) з псл. *polskati «полоскати», *polkati «тс.»;
р. плеск, плеска́ть «плескати», бр. пляск, плёскаць, пля́скаць, др. плескати, п. [plesk] «сніг з дощем; сльота, болото; негода, злива», [pleskać] «шльопати, ляскати; плескати (в долоні); бризкати, обливати, хлюпати», ч. plesk «плеск», pleskati «плескати», ст. [pleštiti] «бити, стукати, грюкати (дверима)», слц. plesknút’ «упасти з шумом; кинути; грюкнути, стукнути (дверима); ляснути», pleštit’, plieskat’ «тс.», вл. pleskać «плескати», нл. plěšyś «виливати, лити», болг. пле́скам «ударяти, бити; базікати, говорити дурниці», пле́щя «базікати, говорити дурниці», м. плеска «бити, ляскати долонею; аплодувати; замішувати тісто», плесок «сплеск, оплеск, аплодисменти», схв. пље̏скати «ляскати, бити долонею; аплодувати», пљȇсак «сплеск, оплеск, аплодисменти», слн. pléskáti «ляскати, бити; плескатися», стсл. плескати «бити, ляскати, грюкати; аплодувати», плескъ «плеск (руками)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́плеск
ві́дплеск
о́плеск
«плескання в долоні, аплодисменти»
о́плески
«тс.»
оплі́скувати
«плескати»
перепле́ск
«переплескування»
пле́ска́ти
плеска́ч
«ляпанець»
пле́скіт
плескотли́вий
плесь
(звуконаслідування, що передає звук від плескання)
плись
«тс.»
розпле́сканий
«розбризканий; плескатий»
розплі́скувати
«розбризкувати; робити плескатим; розголошувати (таємницю)»
сплеск
«плеск»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пляск | білоруська |
| плёскаць | білоруська |
| пля́скаць | білоруська |
| пле́скам «ударяти, бити; базікати, говорити дурниці» | болгарська |
| пле́щя «базікати, говорити дурниці» | болгарська |
| pleskać «плескати» | верхньолужицька |
| πλαταγέω «ляскаю» | грецька |
| πλάσσω «відливаю у форму, формую; виліплюю (з глини, воску)» | грецька |
| плескати | давньоруська |
| plekšêt «тс.; базікати, вирувати; товкти м’яку землю або глину» | латиська |
| pleškėˊti «ляскати, плескати» | литовська |
| plekšénti | литовська |
| plekšėˊti «тс.» | литовська |
| плеска «бити, ляскати долонею; аплодувати; замішувати тісто» | македонська |
| плесок «сплеск, оплеск, аплодисменти» | македонська |
| plěšyś «виливати, лити» | нижньолужицька |
| plesk «сніг з дощем; сльота, болото; негода, злива» | польська |
| pleskać «шльопати, ляскати; плескати (в долоні); бризкати, обливати, хлюпати» | польська |
| pleskъ «плеск» | праслов’янська |
| *polskati «полоскати» | праслов’янська |
| *polkati «тс.» | праслов’янська |
| плеск | російська |
| плеска́ть «плескати» | російська |
| пље̏скати «ляскати, бити долонею; аплодувати» | сербохорватська |
| пљȇсак «сплеск, оплеск, аплодисменти» | сербохорватська |
| plesknút' «упасти з шумом; кинути; грюкнути, стукнути (дверима); ляснути»«тс.» | словацька |
| pleštit' «упасти з шумом; кинути; грюкнути, стукнути (дверима); ляснути»«тс.» | словацька |
| plieskat' «упасти з шумом; кинути; грюкнути, стукнути (дверима); ляснути»«тс.» | словацька |
| plóskati «бити, ляскати» | словенська |
| pléskáti «ляскати, бити; плескатися» | словенська |
| плишть «шум» | старослов’янська |
| плескати «бити, ляскати, грюкати; аплодувати» | старослов’янська |
| плескъ «плеск (руками)» | старослов’янська |
| plesk «плеск»«плескати» | чеська |
| pleskati «плеск»«плескати» | чеська |
пльо́хати «плескати»
бр. плёˊхаць «тс. (про воду); бризкати; падати (у грязь, воду)» разом з р. [плеха́ть] «плескати, лити, бризкати», нл. plěšyś «текти, литися» пов’язане з бр. плеска́ць «плескати», р. плеска́ть «тс.», укр. пле́ска́ти;
запозичення з білоруської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плёˊхаць «тс. (про воду); бризкати; падати (у грязь, воду)» | білоруська |
| плеска́ць «плескати» | білоруська |
| plěšyś «текти, литися» | нижньолужицька |
| леха́ть «плескати, лити, бризкати» | російська |
| плеска́ть «тс.» | російська |
| пле́ска́ти | українська |
лящ «Abramis brama L.» (іхт.)
зіставлялося також з лоск (Горяев 186), з гр. λoξóς «косий» (про лінію) і лат. luscus «одноокий» (Горяев Доп. 2, 22), з лат. albus «білий», р. ле́бедь, прус. locutis «лящ» (Loewenthal AfSlPh 37, 389);
менш обгрунтоване припущення (Фасмер II 490–491) про зв’язок слов’янської назви з лтс. leste «річкова камбала», імовірно, пов’язаним з лтс. lesns, lēsns, lēss «плоский», лит. lė˜kštas «тс.»;
пор. інші назви цього виду риби: укр. [пліскованя, пліщ], п. [klesczcz], ч. [dlešec, dlešť], ст. dlešč. слц. plcskáč, [pl’askáč, plieskač], нл. klešč, схв. plosk, ploska, plošič, слн. ploščic, які мають ту саму мотивацію і також походять від звуконаслідувальних дієслів укр. плеска́ти, слц. plieskať, ч. tleskati, dleskati, п. klaskać;
назва пояснюється тим, що під час нересту лящі вискакують у повітря і, падаючи, ударяють (ляскають) по воді;
псл. *[leščь/*-ljaščь] ‹ *lešk-jь/*-lask-jь «лящ», похідне утворення від звуконаслідувальної основи lesk-ati, lešč-ati (*ljaščati);
р. лещ, [лящ], бр. лешч, лешчу́к, [ляшч, подлешчо́ўка], п. leszcz, слц. [lešť], болг. [лещ], схв. [ljeskar, ljeskara];
Фонетичні та словотвірні варіанти
леш
лещ
леща́вка
«підлящ, Cyprinus blicca»
ле́щик
«лящ»
ліщ
ляш
«тс.»
лященя́
«дрібний лящ»
лящо́вка
«підлящ»
підле́щик
«молодий лящ»
підля́щ
«риба, подібна до ляща; молодий лящ»
підлящі́вка
«молодий лящ»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лешч | білоруська |
| лешчу́к | білоруська |
| ляшч | білоруська |
| подлешчо́ўка | білоруська |
| лещ | болгарська |
| λoξóς «косий» (про лінію) | грецька |
| luscus «одноокий» | латинська |
| albus «білий» | латинська |
| leste «річкова камбала» | латиська |
| lesns | латиська |
| lēsns | латиська |
| lēss «плоский» | латиська |
| lė˜kštas «тс.» | литовська |
| klešč | нижньолужицька |
| klesczcz | польська |
| klaskać | польська |
| leszcz | польська |
| *leščь «лящ» | праслов’янська |
| lešč-ati (*ljaščati) | праслов’янська |
| *-ljaščь | праслов’янська |
| *lešk-jь | праслов’янська |
| *-lask-jь | праслов’янська |
| lesk-ati | праслов’янська |
| *ljaščati | праслов’янська |
| locutis «лящ» | прусська |
| лоск | російська |
| ле́бедь | російська |
| лещ | російська |
| лящ | російська |
| plosk | сербохорватська |
| ploska | сербохорватська |
| plošič | сербохорватська |
| ljeskar | сербохорватська |
| ljeskara | сербохорватська |
| pleskáč | словацька |
| pl'askáč | словацька |
| plieskač | словацька |
| plieskať | словацька |
| lešť | словацька |
| ploščic | словенська |
| пліскованя | українська |
| пліщ | українська |
| плеска́ти | українська |
| dlešec | чеська |
| dlešť | чеська |
| dlešč (ст.) | чеська |
| tleskati | чеська |
| dleskati | чеська |
лящ «ляпас; [вид гри, плескач Л], [зля́щити] «дати ляпаса, вдарити долонею по обличчю; вибити подушки»
пор. аналогічні похідні від звуконаслідувальних дієслів [ля́панець] «ляпас» від ля́пати, [плеска́ч] «вид гри» від плеска́ти;
похідне утворення від ля́скати;
р. [лящ] «ляпас»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лящ «ляпас» | російська |
| ля́панець «ляпас» | ? |
| ля́пати | ? |
| плеска́ч «вид гри» | ? |
| плеска́ти | ? |
| ля́скати | ? |
па́плиця «паличка, якою добудовують коробки, щоб збільшити розміри у висоту; палиця; товсте поліно»
неясне;
пов’язання з плеска́ти (НикНикТЛ 97–98) сумнівне;
бр. [па́пліска] «батіг», [паплі́ска] «кийок», по́пліска «палиця, кийок», [плі́ска] «драбини у возі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́пліска
«рожен у санях Кур; палиця, якою добудовують ящик воза, щоб збільшити його розміри у висоту; валок для стягування або скручування ланцюга (дроту) НикНикТЛ»
па́пліца
«один з кілочків, що вертикально вставляються в короб чи кріпляться до драбини воза»
по́плюска
«тс. тж; уламок палиці ЛексПол»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́пліска «батіг» | білоруська |
| паплі́ска «кийок» | білоруська |
| по́пліска «палиця, кийок» | білоруська |
| плі́ска «драбини у возі» | білоруська |
| плеска́ти | українська |
плеска́тий
псл. pleskatъ, пов’язане чергуванням голосних з ploskъ «плоский»;
кореневе е збереглось, очевидно, під впливом дієслівної основи псл. pleskati, укр. плеска́ти «ударяти, поплескувати»;
бр. пляска́ты «плескатий», ч. [pleskatý] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плескане́ць
«плескатий коржик; плеската глиняна посудина»
пле́сканка
«плеската посудина; плескатий кусок, круг»
плеска́ч
«плескатий хліб; плескатий предмет»
плеско́ватий
плескува́тий
плиска́тий
плиска́ч
«плескатий хліб»
плиско́ватий
плиско́м
«плоским боком донизу»
плискува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пляска́ты «плескатий» | білоруська |
| pleskatъ | праслов’янська |
| ploskъ «плоский» | праслов’янська |
| pleskati | праслов’янська |
| плеска́ти «ударяти, поплескувати» | українська |
| pleskatý «тс.» | чеська |
пле́со «ділянка річки зі спокійною течією між двома перекатами, закрутами; вільна від заростей спокійна ділянка водойми; спокійна, чиста водна гладінь»
загальноприйнятої етимології не має;
реконструюється (Фасмер ІІІ 280) псл. pleso ‹ *pletso «спокійне й широке місце в річці, озері; гірське озеро», пов’язане з plesna «стопа, підошва; слід»;
припускається також (Schuster-Šewc 1106) походження від іє. *plek῀-, похідного від *pel- «текти, лити, наповнювати»;
менш переконливе зближення з плеска́ти (Преобр. ІІ 73), р. полоса́ «смуга» (Горяев Доп. ІІ 29), з гр. дор. πᾱλός «глина, мул, бруд, болото», лат. pullus «темно-сірий, темний» (Loewenthal AfSlPh 37, 383) або з лит. pélkė «болото, драгва» (Holub–Kop. 278; Skok II 682; Matzenauer LF 13, 163–164);
вважається також «праєвропейським» (Machek ESJČ 458–459; Holub–Lyer 377);
р. [плёсо] «плесо», плёс, бр. плёс «тс.», п. [ploso] «глибоке спокійне місце в річці; наповнене озеро», [plos] «тс.; оболонь, лука, вигін», ч. слц. pleso «гірське озеро», нл. ploso «глибина; вир; безодня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́плесок
«затоплене водою місце»
плісо
«плесо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плёс «тс.» | білоруська |
| πᾱλός «глина, мул, бруд, болото» (дор.) | грецька |
| *plek῀- | індоєвропейська |
| *pel- «текти, лити, наповнювати» | індоєвропейська |
| pullus «темно-сірий, темний» | латинська |
| pélkė «болото, драгва» | литовська |
| ploso «глибина; вир; безодня» | нижньолужицька |
| ploso «глибоке спокійне місце в річці; наповнене озеро» | польська |
| plos «тс.; оболонь, лука, вигін» | польська |
| pleso «спокійне й широке місце в річці, озері; гірське озеро» | праслов’янська |
| plesna «стопа, підошва; слід» | праслов’янська |
| полоса́ «смуга» | російська |
| плёсо «плесо» | російська |
| плёс | російська |
| pleso «гірське озеро» | словацька |
| плеска́ти | українська |
| pleso «гірське озеро» | чеська |
плече́
псл. *pletje (*plet’e) «плече», споріднене з ірл. leithe (‹ *pletjā) «лопатка», хет. paltana- «тс.», а також з лит. plė˜sti «поширювати, розгортати», platѝs «широкий», гр. πλατύς «тс., широко розкиданий; широкоплечий, повний; плоский, рівнинний», ὠμοπλάτη «лопатка», що пов’язуються з балт. *pletsnā «підошва ноги», псл. [plesna] «стопа, підошва, слід», укр. пле́сно́ «частина стопи між п’ятою і основою пальців»;
менш імовірне псл. *plektje «плече», яке зіставляють з лтс. plЛcs «тс.», лит. plókščias «рівний, плоский», а також з гр. πλάξ «площина, рівнина; плита, верхня площадка», πλακός «гірська рівнина, площина», дісл. flá «уступ прямовисної скелі», лат. placidus «спокійний, смирний, ручний», псл. ploskъ «плоский, широкий, просторий», укр. пло́ски́й (Mühl.–Endz. III 332–333; Persson Bеitr. 944; Uhlenbeck PBrB 19, 519; Holthausen Awn. Wb. 64);
р. плечо́, бр. плячо́, др. плече, п. plec, [pleco], ст. plece, ч. plec, plece, слц. plece, вл. pleco, нл. placo, полаб. plicĕ (plèc), болг. пле́щи́ (мн.), м. плеќи, схв. плèћа, пле̏ћи «тс.», плèће «лопатка, плечова кістка; (тех.) плече», слн. pléča «плечі», стсл. плеште «плече»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заплі́чка
«дві симетричні лиштви на грудях і плечах»
за́плічки́
«тс.»
заплі́чний
«який носиться за плечима»
заплі́чник
«жебрацька сумка, дорожня сумка»
заплі́ччя
«частина спини біля плечей»
надплі́ччя
«частина тіла вище плечей, між плечима і шиєю»
напле́ча
«еполети»
на́плечки
«потилиця, шия, спина, плече»
(мн.)
напле́чник
«наплічна прикраса панцира, броні; спинний пояс; (військовий) плащ, накидка»
наплі́чний
наплі́чник
«наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах; металеве покриття на плечах воїна»
опле́че
«жіноча сорочка»
о́пліч
«поруч, пліч-о-пліч»
оплі́чник
«спинка (крісла та ін.)»
оплі́ччя
«тс.»
оплоча́
«сорочка нареченої»
передплі́ччя
піді́плечка
«підкладка або вставка в сорочці, в предметах одягу від плечей до половини грудей і спини»
підіпле́чувати
«підшивати підоплічку»
підо́плечка
«підопліччя в чоловічій сорочці»
підо́пліка
підоплічє
підо́плічка
«тс.»
підоплі́ччя
підпле́чник
«пахвова западина, пахва»
(анат.)
плеча́нка
«сорочка без зборок біля коміра»
плеча́стий
плеча́тий
плече́й
«широкоплеча, кремезна людина»
плеченя́
(зменш.)
пле́чика
«вставки на сорочці, що покривають плечі»
(мн.)
плечи́стий
плечи́сько
плечи́ці
«маленькі плечі»
(мн.)
пле́чка
«плічка сорочки»
(мн.)
плечко́
«лопатка (у забитих тварин)»
пле́чний
«плечовий»
плечни́стий
«плечистий»
пліч-о́
«впритул, поруч»
плі́чка
«вішалка для одягу»
(мн.)
плі́чки
«підтяжки»
(мн.)
плі́чко́
«тс.; стрічка через плече в платті без рукавів, у сорочці, ліфчику; окіст (лопатка свині тощо)»
плічце́
«маленьке плече»
по́плеч
«поруч, поряд»
попле́чник
«помічник Пі, Куз; прихильник, послідовник Куз»
по́пліч
«тс., пліч-о-пліч»
поплі́чний
«рівний, однаковий, тотожний»
поплі́чни́к
«тс.; [ровесник Пі; той, що несе на плечах Нед, Куз]»
посплі́чний
«який стоїть поруч Нед; суцільний Куз»
приплі́чник
«співучасник, спільник; посіпака»
сплек
«хвороба плеча у коня»
спле́читися
«звихнути плече»
(про коня)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *pletsnā «підошва ноги» | балтійські |
| плячо́ | білоруська |
| пле́щи́ (мн.) | болгарська |
| pleco | верхньолужицька |
| πλατύς «тс., широко розкиданий; широкоплечий, повний; плоский, рівнинний» | грецька |
| ὠμοπλάτη «лопатка» | грецька |
| πλάξ «площина, рівнина; плита, верхня площадка» | грецька |
| πλακός «гірська рівнина, площина» | грецька |
| flá «уступ прямовисної скелі» | давньоісландська |
| плече | давньоруська |
| leithe «лопатка» (‹ *pletjā) | ірландська |
| placidus «спокійний, смирний, ручний» | латинська |
| plęcs «тс.» | латиська |
| plė˜sti «поширювати, розгортати» | литовська |
| platùs «широкий» | литовська |
| plókščias «рівний, плоский» | литовська |
| плеќи | македонська |
| placo | нижньолужицька |
| plicĕ (plèc) | полабська |
| plec | польська |
| pleco | польська |
| *pletje «плече» (*plet’e) | праслов’янська |
| plesna «стопа, підошва, слід» | праслов’янська |
| *plektje «плече» | праслов’янська |
| ploskъ «плоский, широкий, просторий» | праслов’янська |
| плечо́ | російська |
| плèћа | сербохорватська |
| пле̏ћи «тс.» | сербохорватська |
| плèће «лопатка, плечова кістка; (тех.) плече» | сербохорватська |
| plece | словацька |
| pléča «плечі» | словенська |
| плеште «плече» | старослов’янська |
| пле́сно́ «частина стопи між п’ятою і основою пальців» | українська |
| пло́ски́й | українська |
| paltana- «тс.» | хетська |
| plec | чеська |
| plece | чеська |
плещу́к «тонка дощечка для гри в гаївки Нед; вид святкової гри»
результат видозміни деетимологізованого слова [лещу́к] «тс.», зближеного з пле́ска́ти «бити (з ляскотом)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лещу́к «тс.» | українська |
| пле́ска́ти «бити (з ляскотом)» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України