ПЛЕНУМ — ЕТИМОЛОГІЯ
пле́нум «збори членів виборного керівного органу»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Plénum, Plenár-, фр. англ. plenum походять від лат. plēnum «повне», форми с. р. від plēnus «повний, заповнений», спорідненого з псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний;
р. бр. болг. м. схв. пле́нум, п. вл. plenum, ч. слц. слн. plénum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плена́рний
«належний, властивий пленуму»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| plenum | англійська |
| пле́нум | білоруська |
| пле́нум | болгарська |
| plenum | верхньолужицька |
| plēnum «повне» | латинська |
| plēnus «повний, заповнений» | латинська |
| пле́нум | македонська |
| Plénum | німецька |
| Plenár- | німецька |
| plenum | польська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ | праслов’янська |
| пле́нум | російська |
| пле́нум | сербохорватська |
| plénum | словацька |
| plénum | словенська |
| по́вний | українська |
| plenum | французька |
| plénum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України