ПЛЕМІННОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
пле́м'я
псл. plemę (‹ *pledmen-) «плем’я», пов’язане з plodъ «плід»;
споріднене з ірл. loth «лоша» (з давнім іє. -t-);
можливий генетичний зв’язок з псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний, гр. πλη̃ϑος «безліч, більшість, основна частина; населення, народні маси, народ», лат. plēnus «повний», plēbēs «плебс»;
р. бр. пле́мя, др. плѣмя, племя, п. plemię, ч. plémě, plemeno, слц. plemeno, заст. plemä, болг. м. пле́ме, схв. пле̏ме, слн. plême, стсл. племѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безплемі́нний
«безрідний, без племені»
плем'я́ник
племе́нний
«племінний»
племе́нник
«небіж»
племе́нниця
племе́нність
«національність»
племе́нщичка
«племін-ниця»
племінни́й
племі́нник
племі́нниця
племя́
«племінник або племінниця»
племя́нник
плі́м'я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пле́мя | білоруська |
| пле́ме | болгарська |
| πλη̃ϑος «безліч, більшість, основна частина; населення, народні маси, народ» | грецька |
| плѣмя | давньоруська |
| племя | давньоруська |
| loth «лоша» (з давнім іє. -t-) | ірландська |
| plēnus «повний» | латинська |
| plēbēs «плебс» | латинська |
| пле́ме | македонська |
| plemię | польська |
| plemę «плем’я» (‹ *pledmen-) | праслов’янська |
| plodъ «плід» | праслов’янська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ | праслов’янська |
| пле́мя | російська |
| пле̏ме | сербохорватська |
| plemeno | словацька |
| plême | словенська |
| племѧ | старослов’янська |
| по́вний | українська |
| plémě | чеська |
| plemeno | чеська |
| plemä | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України