ПЛАСТИР — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з давньоверхньонімецької мови;

двн. pflastar «лікувальний пластир; підлога» походить від слат. plastrum «пластир» з давнішого emplastrum «тс.», що виводиться від гр. ἔμπλαστρον «пластир, цілюща мазь», утвореного від прикметника ἐμπλαστός «вимазаний», пов’язаного з дієсловомἐμπλάσσειν «накладати пластир, намазувати», похідним відπλάσσειν «ліпити»;

слов’янські відповідники з початковим f (ф) є пізнішими запозиченнями з німецької мови (нвн. Pfláster);

безпосереднє пов’язання з гр.ἔμπλαστρον (Mikl. EW 248) сумнівне з фонетичного погляду;

неприйнятне також гіпотетичне гр. *εμπλαστήριον (Соболевский ЖМНП 1886, вересень, 154);

р. пла́стырь, др. пластырь, бр. пла́стыр, п. plaster, заст. plastr, flastr, flaster, ч. ст. flastr, слц. [flajster], вл. plester, нл. flastaŕ, болг. пласти́р, схв. фла̏стер, слн. flaster, стсл. пластырь;