ПЛАНЕТА — ЕТИМОЛОГІЯ
плане́та
через церковнослов’янське посередництво запозичене з грецької мови, пізніше через польське посередництво з латинської;
пізнє лат. planēta «планета» через лат. planētae «планети», planētes «тс.» виводиться від гр. πλανήτης «бродячий, мандрівний, блукаючий; мандрівник; планета», паралельного до πλάνης «тс.», пов’язаного з етимологічно не зовсім ясним πλανα̃σϑαι «бродити, блукати, мандрувати», πλανα̃ν «примушувати блукати, відводити вбік; збитися з дороги»;
р. бр. болг. м. схв. плане́та, п. ч. planeta, слц. planéta, вл. planet, слн. planét, р.-цсл. планита, планитъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
планета́рій
планета́рний
плане́тник
«астроном; [астролог; чаклун, маг Нед]»
планетува́тий
«який знається на астрономії»
плани́да
«доля; [планета; темна сила, чорт; настрій Ме]»
плани́та
«блукаюча зірка»
(1627)
планитува́тий
«який знає про вплив планет на погоду»
плані́та
«велика грозова хмара Корз; дур О; доля О; (у сполученні [п. гірська́] «гірська богиня»
плані́тний
«корисний»
плані́тник
«чаклун»
планітува́ти
«допомагати»
плано́шити
«йти на здоров’я, служити здоров’ю»
плану́жити
«тс.»
плени́да
«планета»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плане́та | білоруська |
| плане́та | болгарська |
| planet | верхньолужицька |
| πλανήτης «бродячий, мандрівний, блукаючий; мандрівник; планета» | грецька |
| πλάνης «тс.» | грецька |
| πλανα̃σϑαι «бродити, блукати, мандрувати» | грецька |
| πλανα̃ν «примушувати блукати, відводити вбік; збитися з дороги» | грецька |
| planēta «планета» | латинська |
| planētae «планети» | латинська |
| planētes «тс.» | латинська |
| плане́та | македонська |
| planeta | польська |
| плане́та | російська |
| планита | русько-церковнослов’янська |
| планитъ | русько-церковнослов’янська |
| плане́та | сербохорватська |
| planéta | словацька |
| planét | словенська |
| planeta | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України