ПЛАКАТАМ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Plakát «плакат» (як і гол. plakkaat «тс.») походить від фр. placard «об’ява, афіша, плакат», що через посередництво пров. placa «плита, дощечка» (› *placat) і фр. ст. plaquier «накладати тонкий шар (металу), плакувати; приліплювати, наклеювати (фанеру та ін.)» зводиться до снідерл. placken «латати; накладати пластир», спорідненого із свн. placke «пляма», нвн. Placken «тс.»;

германські форми етимологічно неясні;

зіставляються з нвн. Plage «лихо», англ. plague «чума», лат. plāga «удар, поштовх, рана», plangere «з шумом ударяти», гр. πλήσσω (*πλᾱϰ ι̯ω) «хлопаю, топаю; ударяю, вражаю», псл. plakati, укр. пла́кати;

р. бр. болг. м. плака́т, п. вл. plakat, ч. слц. слн. plakát, слц. plagát, схв. плàкāт;

необґрунтоване твердження (Hirt PBrB 23, 336) про запозичення з готської мови;

значення «плакати» розвинулося з більш давнього «ударяти, бити себе в груди, зчіплювати руки (в розпачі)»;

іє. *plāk- (*plāg-) «ударяти, бити»;

споріднене з лит. plàkti «шмагати, сікти; батожити; битися, колотитися; відбивати, збовтувати, збивати», лтс. placinât «плющити», гр. πλήσσω (‹ *plāki̯ō) «хлопати, топати; ударяти, бити, вражати; збивати; підганяти, розбивати», перф.πέπληχα, πέπληγα «тс.»,πληγή «удар; забите місце; укол», дор.πλᾱγά «тс.», лат. plangere «з шумом ударяти, бити; бити себе в груди», сірл. lēn (*plakno-) «жалкування, скорбота, сум», двн. fluohhōn «проклинати, ганити», гот. faíflōkun «уболівати, сумувати»;

псл. plakati (sę) «плакати (б’ючи себе в груди)»;

р. пла́кать, бр. пла́каць, др. плакати, п. вл. płakać, ч. plakati, слц. plakat’, нл. płakaś, полаб. plokăt, болг. пла́ча, м. плаче, схв. пла̏кати, слн. plákati, стсл. плакати;

гр. ἀποπληξία утворено від дієслова ἀποπλήσσω «вражаю ударом», що складається з префікса ἀπο- «від-», спорідненого з лат. ab«тс.», і дієслова πλήσσω «б’ю, вражаю», спорідненого з лат. plango «б’ю з тріском», укр. пла́кати;

через латинську мову (лат. apoplexia) або безпосередньо запозичено з грецької;

р. болг. апопле́ксия, бр. апапле́ксія, n. apopleksja, ч. apoplexie, слц. apoplexia, схв. апоплèксија, слн. apopleksíja;

похідне утворення від дієслова пла́кати, зумовлене, можливо, повір’ям про те, що від трави Lythrum, корінь якої збирають в Іванову ніч, плачуть біси й відьми;

р. плаку́н «тс.; [вид звіробою, Hypericum ascyron.]», бр. плаку́н «Lythrum L.», ч. plakún, plakun (з р.) «тс.»;

похідне утворення від пла́кати, зумовлене, очевидно, тим, що цей вид птаха, як і всі уліти, неспокійно поводить себе коло гнізда, літаючи кругом з криком, наче плачучи, особливо тоді, коли є небезпека для пташенят;

через російське посередництво запозичено з німецької мови;

н. Plánkton «планктон» утворено фізіологом В. Генсеном (1835–1924) на основі гр. πλαγκτόν «блукаюче», пов’язаного зπλάζω ‹ *πλάγγ ι̯ω «блукаю, броджу», πληγή «удар; рана, укол», πλήσσω «б’ю, ударяю, вражаю», спорідненими з лат. plangō «з шумом ударяю, б’ю», псл. plakati, укр. пла́кати;

р. бр. болг. планкто́н, п. ч. вл. plankton, слц. planktón, м. планктон, схв. плàнктōн, слн. plánkton;

через польську і німецьку мови (н. Plágе «мука, лихо») запозичено з латинської;

лат. plāga «удар, втрата, шкода, збиток; лихо, нещастя» пов’язане з plangĕre «ударяти, бити; шуміти», спорідненим з псл. plakati, укр. пла́кати;

бр. [пля́га] «удар різками або батогом; кара, стихійне лихо», п. plaga «удар, тілесна кара, поразка; лихо, горе; мука; Божа кара; (заст.) рана; (мн.) побої», ч. [pl’aga] «страждання, мука», [flaga], слц. pliaga, вл. ст. нл. ploga «тс.», plogowaś «мучити», м. [пљага] «рана»;

очевидно, запозичення з польської мови;

за іншим тлумаченням (Walde–Hofm. ІІ 314), германське слово зводиться до лат. plaga як запозичення, а plaga з plangere генетично не пов’язане;

п. ст. flaki (fleki) «плями», як і ч. flek «пляма, [латка, місце]», походить від свн. vlëc (нвн. Fleck) «пляма; шматок, шматок матерії, кусок землі, місце; шматок розрізаних нутрощів», спорідненого з дісл. flekkr «пляма іншого кольору» і, можливо, з лат. plaga «місцевість», plangere «ударяти», псл. plakati, укр. пла́кати;

псл. [*pоlskаti] «тс.; плескати», *pоlkаti «тс.», споріднене з plаkаti «плакати»;

первісне значення «бити (білизну об камінь)» (пор. пла́кати первісно «бити себе в груди»);

зіставляється також (Варбот Сл. языкозн. 1988, 74–75) з псл. plеskаti «плескати»;

малопереконливим є зіставлення (Skok II 594–595; Куркина Этимология 1981, 12–14) із схв. ѝспо̑ «ківш», м. испол «тс.», укр. поло́вник;

необґрунтоване зближення з пли́сти́ (Горяев 271; Преобр. ІІ 96; Младенов 426);

р. полоска́ть «полоскати», бр. паласка́ць, др. полоскати «тс.», п. [płoskuny] «негода, сльота», płukać (‹płókać) «полоскати», ч. [pláskati] «плескати (про воду), періщити (про дощ); хлюпати; базікати», [plаskati] «тс.», plákat «полоскати», слц. pl’аsknút’ «плеснути; упасти (в болото, калюжу)», pl’аsnút’ «тс.», plákаt’ «полоскати», вл. płоkać, «прати (білизну)», нл. pаłkaś «тс.», болг. пла́кна «полощу», схв. пла́кати «полоскати», слн. plâskаti «плескати; бити; шуміти, кричати», стсл. плакати, цсл. пласкати «тс.»;