ПИЩИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
аспіра́нт
фр. aspirant «кандидат» походить від лат. aspīrāns «який чогось домагається», пов’язаного з aspīrāre «дихати, прагнути, бажати», яке складається з префікса a(d)- «до-, при-» і дієслова spīro «дихаю», спорідненого з дінд. picchorā «свисток, флейта», свн. vīsen, vīsten «дути», норв. [fisa] «дути», псл. piskati, укр. пища́ти;
запозичення з французької мови;
р. болг. м. аспира́нт, бр. аспіра́нт, п. ч. вл. aspirant, слц. ašpirant, схв. аспùрант, слн. aspiránt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аспіранту́ра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аспіра́нт | білоруська |
| аспира́нт | болгарська |
| aspirant | верхньолужицька |
| picchorā «свисток, флейта» | давньоіндійська |
| aspīrāns «який чогось домагається» | латинська |
| аспира́нт | македонська |
| fisa «дути» | норвезька |
| aspirant | польська |
| piskati | праслов’янська |
| аспира́нт | російська |
| аспùрант | сербохорватська |
| vīsen | середньоверхньнімецька |
| ašpirant | словацька |
| aspiránt | словенська |
| пища́ти | українська |
| aspirant «кандидат» | французька |
| aspirant | чеська |
| aspīrāre «дихати, прагнути, бажати» | ? |
| a(d)- «до-, при-» | ? |
| spīro «дихаю» | ? |
| vīsten «дути» | ? |
писк
псл. piskъ, piskati, *pisčati ‹ *piskěti;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з лит. pỹpti «пищати», лтс. рīkstēt «тс.», pīkstiens «писк», лат. pīpāre, гр. πιππίζω «пищу», дінд. рíppakā (вид птаха), picchorā «сопілка; флейта», píccholā «тс.», нвн. piepen «пищати», англ. реер «цвірінькати; пищати», рір «цвірінькати, щебетати», ріре «співати» (про птахів), фр. pépier «цвірінькати»;
іє. *рі-;
р. писк, пища́ть, бр. піск, п. ч. слц. вл. pisk, нл. piskaś, полаб. paistě «пищить», болг. пи́сък «писк, плач», пи́скам, пищя́ «пищу, плачу», м. писок «писк, вереск», схв. пи̑сак (чол. р.), пи̏ска (жін. р.) «тс.», слн. písk «свисток, свист», pískati «свистати», стсл. пискъ «свист, звук, тон», пискати «грати на сопілці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запискота́ти
пи́скава
«писк, пискотня»
пи́скавка
пи́скалка
«пискавка; криклива дитина»
пи́скати
пи́скі́вка
«курка, що перший рік несеться»
пи́скіт
пискли́вий
пискля́
пискля́вий
пи́скнути
пи́скнява
«писк»
пискоті́ти
пискотня́
пискотнява
«тс.»
писку́н
писку́ха
«тс.»
писку́чий
пи́снути
пи́снява
пи́ща́вка
«сопілка»
пи́ща́лка
«тс.»
пища́ло
«пищик, свисток»
пища́ти
пи́щик
пищівка
«сопілка»
пи́що́к
«лівер, сифон Нед; мундштук люльки»
пищу́ха
«сіноставець, Ochotona Link»
(зоол.)
піскля́
«курча»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| реер «цвірінькати; пищати» | англійська |
| рір «цвірінькати, щебетати» | англійська |
| ріре «співати» (про птахів) | англійська |
| піск | білоруська |
| пи́сък «писк, плач» | болгарська |
| пи́скам | болгарська |
| пищя́ «пищу, плачу» | болгарська |
| pisk | верхньолужицька |
| πιππίζω «пищу» | грецька |
| рíppakā (вид птаха) | давньоіндійська |
| picchorā «сопілка; флейта» | давньоіндійська |
| píccholā «тс.» | давньоіндійська |
| *рі- | індоєвропейська |
| pīpāre | латинська |
| рīkstēt «тс.» | латиська |
| pỹpti «пищати» | литовська |
| писок «писк, вереск» | македонська |
| piskaś | нижньолужицька |
| piepen «пищати» | нововерхньонімецька |
| paistě «пищить» | полабська |
| pisk | польська |
| piskъ | праслов’янська |
| piskati | праслов’янська |
| *pisčati | праслов’янська |
| *piskěti | праслов’янська |
| *piskěti | праслов’янська |
| писк | російська |
| пища́ть | російська |
| пи̑сак (чол. р.) | сербохорватська |
| пи̏ска «тс.» (жін. р.) | сербохорватська |
| pisk | словацька |
| písk «свисток, свист»«свистати» | словенська |
| pískati «свисток, свист»«свистати» | словенська |
| пискъ «свист, звук, тон» | старослов’янська |
| пискати «грати на сопілці» | українська |
| pépier «цвірінькати» | французька |
| pisk | чеська |
| pīkstiens «писк» | ? |
пи́скі́р «в’юн, Misgurnus fossilis (Cobitis fossilis)» (іхт.)
похідні утворення від писк, пища́ти;
назви зумовлені тим, що пійманий в’юн видає своєрідні звуки, заковтуючи повітря (він узагалі може дихати повітрям, видаючи при цьому характерний писк);
пор. інші назви в’юна: п. sykawiec, лит. pyplỹs від pỹpti «пищати», лтс. рīkste від pīkstēt «пищати»;
позбавлене підстав виведення (Попов Ист. лекс. 15–17; Критенко Вступ 511; Младенов 424; Pokorny 796) від іє. *peisk-/pisk- «риба»;
р. [писка́рь, писка́н, писку́н], бр. [піскар, піскун], п. piskorz, [piskun], ч. (paskovaný) piskoř, слц. вл. piskor, нл. piskoŕ «тс.», схв. пи̏скор «річкова мінога, Lampetra fluviatilis L.; [в’юн]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пи́скор
писку́р
«тс.»
пі́скор
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піскар | білоруська |
| піскун | білоруська |
| piskor | верхньолужицька |
| *peisk-/pisk- «риба» | індоєвропейська |
| рīkste «пищати» | латиська |
| pīkstēt | латиська |
| pyplỹs «пищати» | литовська |
| pỹpti | литовська |
| piskoŕ «тс.» | нижньолужицька |
| sykawiec | польська |
| piskorz | польська |
| piskun | польська |
| писка́рь | російська |
| писка́н | російська |
| писку́н | російська |
| пи̏скор «річкова мінога, Lampetra fluviatilis L.; [в’юн]» | сербохорватська |
| piskor | словацька |
| писк | українська |
| пища́ти | українська |
| piskoř (paskovaný) | чеська |
пи́шки́ «пір’я пташеняти»
зближення з писк, пища́ти відбулось в українській і чеській мовах пізніше після деетимологізації слова;
пов’язування ч. pisk без урахування українських відповідників (Варбот 66, Этимология 1976, 35–38) з схв. [piska] «короткий кіл», [pìska] «обрубок дерева», болг. [пыска] «клин у дишлі» і з псл. pьхati (pixati) «пхати, штовхати», як і виведення (Zubatý St. a čl. I 2, 130) від псл. piskati «пищати, свистіти» або зближення (Machek ESJČ 451) з псл. šipъ «колючка», лит. speiglỹs «зародок пера», необґрунтовані;
псл. *pūs-(ьk-), *pūsk- «пух, пушок», пов’язане з *pūsa «пиха», *pūsati «пихати, дути(ся)»;
ч. pisk (pysk) «зародок пера; стрижень пера», [piskor] «стрижень пера», piskovat (pyskovat) «обростати молодим пір’ям»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́пишки
«залишки стрижнів пір’я на оскубаній птиці»
пишкова́ти
«обростати молодим пір’ям»
пишо́к
«стрижень пташиного пера»
пища́к
«сліди пуху і корінці пір’я на обскубаній і обсмаленій курці чи гусці»
пи́щек
«велике гусяче перо»
пи́щик
«тс. Нед; залишок стрижня пера в оскубаної і осмаленої курки чи гуски (Ме)»
пищо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пыска «клин у дишлі» | болгарська |
| speiglỹs «зародок пера» | литовська |
| pьхati «пхати, штовхати» (pixati) | праслов’янська |
| piskati «пищати, свистіти» | праслов’янська |
| šipъ «колючка» | праслов’янська |
| *pūs-(ьk-) | праслов’янська |
| *pūsk- «пух, пушок» | праслов’янська |
| *pūsa «пиха» | праслов’янська |
| *pūsati «пихати, дути(ся)» | праслов’янська |
| piska «короткий кіл» | сербохорватська |
| pìska «обрубок дерева» | сербохорватська |
| писк | українська |
| пища́ти | українська |
| pisk | чеська |
| pisk «зародок пера; стрижень пера» (pysk) | чеська |
| piskor «стрижень пера»«обростати молодим пір’ям» (pyskovat) | чеська |
| piskovat «стрижень пера»«обростати молодим пір’ям» (pyskovat) | чеська |
пищик «лепешняк водяний, Glyceria aquatica L. (Glyceria spectabilis M. et K.)» (бот.)
похідне утворення від пища́ти;
назва зумовлена, очевидно, тим, що з листя цієї рослини роблять пищики;
р. [пи́щик] «водяна трава»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пи́щик «водяна трава» | російська |
| пища́ти | українська |
пищу́ха «підкоришник, Certhia familiaris L.» (орн.)
назва могла бути зумовлена пискливим криком пташки (схожим на тсіі-тсіі);
пов’язане з пища́ти;
р. пищу́ха «тс.; гризун, який видає пискливі звуки, Lagomys ladacensis»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пищу́х
«тс.»
(у словосполученні п. дерева́ч)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пищу́ха «тс.; гризун, який видає пискливі звуки, Lagomys ladacensis» | російська |
| пища́ти | українська |
піжо́н «пуста, франтувата людина, джиґун»
запозичення з французької мови;
фр. pigeon «голуб; бевзь, дурень, простак», походить від пізньолат. pīpiōnem, зн. в. від pīpiō «птах, що цвірінькає», яке зводиться до лат. pīpīre «пищати, цвірінькати» звуконаслідувального походження, спорідненого з укр. пища́ти;
р. пижо́н, бр. піжо́н, п. piżon «тс.», схв. пижон «голуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
піжо́нство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піжо́н | білоруська |
| pīpīre «пищати, цвірінькати» | латинська |
| pīpiō | пізньолатинська |
| piżon «тс.» | польська |
| пижо́н | російська |
| пижон «голуб» | сербохорватська |
| пища́ти | українська |
| pigeon «голуб; бевзь, дурень, простак» | французька |
конспіра́ція
конспірати́вний, конспіраційний, конспірува́ти;
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Konspiratión, фр. англ. conspiration походять від лат. cōnspīrātio «змова; угода», пов’язаного з conspirare «разом звучати; бути згодним; узгоджуватися; таємно змовлятися», що складається з префікса com- (con-) «з-» і основи дієслова spīro «дую; дихаю», спорідненого з псл. piskati «свистати, пищати», укр. пи́скати, пи́щати;
р. болг. конспирация, бр. канспіра́цыя, п. konspiracja, ч. konspirace, слц. konšpirácia, вл. konspiracija, м. схв. конспира́ција, слн. konspiracija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конспіра́тор
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| conspiration | англійська |
| канспіра́цыя | білоруська |
| конспирация | болгарська |
| konspiracija | верхньолужицька |
| cōnspīrātio «змова; угода» | латинська |
| конспира́ција | македонська |
| Konspiratión | німецька |
| konspiracja | польська |
| piskati «свистати, пищати» | праслов’янська |
| конспирация | російська |
| конспира́ција | сербохорватська |
| konšpirácia | словацька |
| konspiracija | словенська |
| пи́скати | українська |
| conspiration | французька |
| konspirace | чеська |
| conspirare «разом звучати; бути згодним; узгоджуватися; таємно змовлятися» | ? |
| com- «з-» (con-) | ? |
| spīro «дую; дихаю» | ? |
| пи́щати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України