ПИХТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

дихті́ти «швидко і важко дихати (в спеку)»

експресивне утворення на базі дієслова ди́хати;
до будови пор. двигті́ти, пихті́ти;
бр. дыхце́ць «пахнути», ч. dychtiti «сильно чогось бажати, прагнути», ст. dychteti «важко дихати», слц. dychtiť «тс.; прагнути», болг. [дихтя́] «дихаю», слн. dichtéti «важко дихати; прагнути; пахнути»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дыхце́ць «пахнути» білоруська
дихтя́ «дихаю» болгарська
dychtiť «тс.; прагнути» словацька
dichtéti «важко дихати; прагнути; пахнути» словенська
dychtiti «сильно чогось бажати, прагнути» чеська
ди́хати ?
двигті́ти ?
пихті́ти ?
dychteti «важко дихати» ?

палахті́ти «горіти, даючи яскраве, нерівне світло»

пов’язане з пала́ти;
можливо, результат контамінації слів пала́ти і пахті́ти, пихті́ти, пихкоті́ти;
п. pałachcieć «палахтіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пала́вхати «тс.»
палахкота́ти «тс.»
палахкоті́ти «горіти, знищуючись у вогні; давати або випромінювати яскраве, звичайно нерівне світло»
палахну́ти
полохті́ти
спа́лах
спалахну́ти
спала́хувати
спо́лох «спалах» (спо́лохи)
спо́лохи «північне сяйво»
сполохну́ть(ся) «спалахнути»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
pałachcieć «палахтіти» польська
пала́ти українська
пахті́ти українська
пихті́ти українська
пихкоті́ти українська
пала́ти ?

пих «чмих, пах» (виг.)

псл. pyxati (‹ *pūsati);
давнє звуконаслідувальне утворення, споріднене з лит. pѝsti «здуватися, роздуватися», pυ̃sti «дути, віяти; роздувати; надувати; пучити», pυ̃stis «бундючитися, чванитися», pυ̃kšti «пихтіти, важко дихати», púkštyti «дути, подувати; мести, замітати (про сніг)», лтс. pūst «дути, віяти; зітхати», лат. pustula «міхур», гр. φυ̃σα «тс.; подув», φυσάω «дую, надуваю», вірм. p‘uk‘ «подув, вітер», перс. pūk «дуття», дінд. phutkarōti (phūtkarōti) «дує; кричить», норв. [f(j)usa] «із силою вилітати; свистіти (про вітер)», føyk «метелиця; заметіль»;
іє. *p(h)u-/p(h)ou-/ p(h)ou-s-;
р. пых, пы́хать «важко дихати; спалахувати, курити, палити», пыхте́ть «пихтіти», бр. пых, пы́хкаць «пихтіти; попихкувати люлькою», др. пыхати «важко дихати, задихатися», п. pykać «попихкувати люлькою», ч. pychtěti «пихтіти», слц. pýchavka «гриб порхавка, Lycoperdon», нл. pych «дихання», pychaś «важко дихати», болг. пъ́хам «тс.», м. пишка «пихтить (від натуги)», схв. пиjèхати «важко дихати; вдихати; задихатися; умирати», слн. píhati «дути», píh «подув»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пи́хкати «пихтіти; чмихати; спалахувати»
пихкоті́ти «тс.»
пихті́й «сопун»
пихті́ти
попи́хкувати «диміти люлькою»
попи́хувати
спи́хнути
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пых білоруська
пы́хкаць «пихтіти; попихкувати люлькою» білоруська
пъ́хам «тс.» болгарська
p'uk' «подув, вітер» вірменська
φυ̃σα «тс.; подув» грецька
φυσάω «дую, надуваю» грецька
phutkarōti «дує; кричить» (phūtkarōti) давньоіндійська
пыхати «важко дихати, задихатися» давньоруська
*p(h)u-/p(h)ou-/p(h)ou-s- індоєвропейська
pustula «міхур» латинська
pūst «дути, віяти; зітхати» латиська
pѝsti «здуватися, роздуватися» литовська
pυ̃sti «дути, віяти; роздувати; надувати; пучити» литовська
pυ̃stis «бундючитися, чванитися» литовська
pυ̃kšti «пихтіти, важко дихати» литовська
púkštyti «дути, подувати; мести, замітати (про сніг)» литовська
пишка «пихтить (від натуги)» македонська
pych «дихання»«важко дихати» нижньолужицька
pychaś «дихання»«важко дихати» нижньолужицька
f(j)usa «із силою вилітати; свистіти (про вітер)» норвезька
føyk «метелиця; заметіль» норвезька
pūk «дуття» перська
pykać «попихкувати люлькою» польська
pyxati (‹ *pūsati) праслов’янська
пых російська
пы́хать «важко дихати; спалахувати, курити, палити» російська
пыхте́ть «пихтіти» російська
пиjèхати «важко дихати; вдихати; задихатися; умирати» сербохорватська
pýchavka «гриб порхавка, Lycoperdon» словацька
píhati «дути»«подув» словенська
píh «дути»«подув» словенська
pychtěti «пихтіти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України