ПИХТІР — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. [пехте́рь] «корзина, козуб; великий кошіль для сіна; незграбна людина, товста дитина», [пехте́рить] «багато напихати; багато їсти», [пе́сте́рь] «кошик, козуб; незграбна людина», [пе́сте́р] «тс.», [пе́щер, пе́щор, пе́щур] «кошик, козуб» задовільного етимологічного пояснення не має;

порівнювалося з р. пиха́ть (як кошіль, у який напихають сіно) (Преобр. ІІ 50);

пояснювалося як віддієслівне утворення від [пехте́рить], що тлумачилось при цьому як афективне утворення від пиха́ть (Даль ІІІ 105; Носович 413);

неправильне пояснення українського слова [пухті́р] (Мо 62) як запозичення з молдавської мови (цьому суперечить географія поширення відповідних слів);

непереконливі пов’язання російських слів з р. пёстрый (Matzenauer LF 12, 325) або з тур. bister «стоянка» (Mikl. TЕl. Nachtr. 2, 87);

бр. пяхце́р «мотузяний мішок для сіна», [пехце́р] «тс.; товстун», [піхце́р] «мішок для годівлі коней», [пехце́ріць] «набивати, напихати»;