ПИХОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пи́ха́ «гордість, зарозумілість, бундючність»
псл. pyxa, пов’язане з pyxati «дути, дихати; надиматися» (пор. слн. píhatі «дути, пихтіти; бути пихатим, бундючним», лит. pυ̃stis «бундючитися, чванитися», pυ̃sti «дути, віяти; роздувати, надувати»);
р. пы́шный «величний, урочистий; розкішний; чванливий, гордий, бундючний», [пы́хать] «чванитися, бундючитися», бр. пы́ха «зарозумілість, бундючність», пы́шны «пишний», пы́шыцца «бундючитися, гордитися», п. pycha «пиха», ч. pýcha «тс.», pyšniti se «пишатися, гордитися», слц. pýcha «пиха», вл. pycha «прикраса, дорогоцінності; гарне вбрання; розкіш, велич, пишність», pyšić «прикрашати, вбирати», pyšić so «гордитися», нл. pycha «пиха», болг. пи́шен «пишний» (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
запиша́ти
«розквітнути»
запиши́ти
«зробити гордим, зарозумілим»
запи́шний
«пишний; [бундючний, загорділий Я]»
запишни́тися
«загордитися; стати зарозумілим»
непи́шен
«негордий»
непи́шний
«скромний; негордий; засоромлений»
опихова́ти
«зарозуміло піджимати губи»
пере́пих
«пишнота»
пиха́тий
пихли́вий
пихова́ти
«гордовито піджимати губи»
пихови́тий
пихота́
«тс.; розкіш»
пихува́тий
пиша́ти
«пишатися, красуватися»
пиша́тися
«гордитися, красуватися»
пиши́тися
«гордитися»
пи́шни́й
пишни́тися
«пишатися»
пи́шність
пишні́ти
пишні́тися
«тс.»
пишно́та
пишньо́ха
«тс.»
пи́шня
«горда та пишна дівчина»
пи́шон
«пишний»
препи́шний
розпи́шнитися
«пишно розцвісти»
спихо́йка
«спишна»
спи́шна
«гордо, зарозуміло»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пы́ха «зарозумілість, бундючність» | білоруська |
| пы́шны «пишний» | білоруська |
| пы́шыцца «бундючитися, гордитися» | білоруська |
| пи́шен «пишний» (з р.) | болгарська |
| pycha «прикраса, дорогоцінності; гарне вбрання; розкіш, велич, пишність»«прикрашати, вбирати»«гордитися» | верхньолужицька |
| pyšić «прикраса, дорогоцінності; гарне вбрання; розкіш, велич, пишність»«прикрашати, вбирати»«гордитися» | верхньолужицька |
| pyšić so «прикраса, дорогоцінності; гарне вбрання; розкіш, велич, пишність»«прикрашати, вбирати»«гордитися» | верхньолужицька |
| pυ̃stis | литовська |
| pυ̃sti | литовська |
| pycha «пиха» | нижньолужицька |
| pycha «пиха» | польська |
| pyxa | праслов’янська |
| pyxati «дути, дихати; надиматися» (пор. слн. píhatі «дути, пихтіти; бути пихатим, бундючним», лит. pυ̃stis «бундючитися, чванитися», pυ̃sti «дути, віяти; роздувати, надувати») | праслов’янська |
| пы́шный «величний, урочистий; розкішний; чванливий, гордий, бундючний» | російська |
| пы́хать «чванитися, бундючитися» | російська |
| pýcha «пиха» | словацька |
| píhatі | словенська |
| pýcha «тс.»«пишатися, гордитися» | чеська |
| pyšniti se «тс.»«пишатися, гордитися» | чеська |
бута́ «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О»
очевидно, пов’язане з [боті́ти] «робитись товстим, жирним», [бутві́ти] «трухлявіти», разом з якими походить від псл. But-/botз іє. *bheu-t-, *bhuə-t- «рости»;
розвиток значень аналогічний до пи́ха, пу́хнути;
Маценауер зіставляє з слат. butare «надувати», але припускає і східне походження слова (Matzenauer 126);
запозичення в українські говори з польської мови (Richhardt 38) мало ймовірне з огляду на відмінність у наголошенні;
п. buta «пиха», ст. bucić się «гордитись, чванитись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бута
«пиха»
(XVI ст.)
бута́ти
«чванитись; брикати О»
бути́ти
«бути пустотливим; пустувати»
буті́ти
«сердитися; буцати»
бу́тни́й
«гордий, пихатий; зухвалий, розбещений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| buta «пиха» | польська |
| But-/botз | праслов’янська |
| butare «надувати» | середньолатинська |
| боті́ти «робитись товстим, жирним» | ? |
| бутві́ти «трухлявіти» | ? |
| *bheu-t- | ? |
| *bhuə-t- «рости» | ? |
| пи́ха | ? |
| пу́хнути | ? |
| bucić się «гордитись, чванитись» | ? |
фісгармо́нія (музичний інструмент)
запозичення з німецької мови;
н. Fisharmonium (Physharmonika) утворене з основ гр. φυ̃σα «ковальський міх», що зіставляється з псл. руха, укр. пиха́, і ἁρμονία «гармонія»;
р. фисгармо́ния, бр. фісгармо́нія, п. fіsharmonia, ч. fysharmonium, слц. fysharmonika, болг. фисхармо́ниум, схв. ха̀рмониj(ум), слн. harmónij;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фісгармо́нія | білоруська |
| фисхармо́ниум | болгарська |
| φυ̃σα «ковальський міх» | грецька |
| ἁρμονία «гармонія» | грецька |
| Fisharmonium | німецька |
| fіsharmonia | польська |
| руха | праслов’янська |
| фисгармо́ния | російська |
| ха̀рмониj(ум) (ум) | сербохорватська |
| fysharmonika | словацька |
| harmónij | словенська |
| пиха́ | українська |
| fysharmonium | чеська |
пи́шка «пампушка»
запозичення з російської мови;
р. пы́шка «тс.» походить від пы́шный «пухкий», спорідненого з укр. пи́шний, пи́ха́;
бр. пы́шка «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пы́шка «тс.» | білоруська |
| пы́шка «тс.» | російська |
| пы́шный «пухкий» | російська |
| пи́шний | українська |
| пи́ха́ | українська |
пре́пих «розкіш, пишність, пишнота»
фонетично адаптоване запозичення з польської мови;
п. przepych «тс.», споріднене з ч. přepych, слц. prepych «тс.», вл. přepyšny «розкішний», нл. pśepyšnosć «розкіш, пишність, пишнота», утворено за допомогою префікса prze- «пере-» від п. ст. pych «гордість, пиха», пов’язаного з п. pycha «тс.», якому відповідає укр. пиха́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| přepyšny «розкішний» | верхньолужицька |
| pśepyšnosć «розкіш, пишність, пишнота» | нижньолужицька |
| przepych «тс.» | польська |
| pycha «тс.» | польська |
| prepych «тс.» | словацька |
| пиха́ | українська |
| přepych | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України