ПИТОМЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

пи́то́мий «власний, властивий; рідний»

псл. pitomъ, пасивний дієприкметник від pitati «годувати»;
р. пито́мец «вихованець», др. питомыи «той, якого годують, якому дають їжу; відгодований», ч. pitomý «дурний; (ст.) той, якого годують, доглядають», слц. [pitom] «тс.», болг. пи́томен «смирний, ручний; виплеканий», м. питом «тс.; родючий», схв. пѝтом «ручний; смирний; культивований», слн. pítoven «відгодований», стсл. питомыи «той, якого годують; відгодований»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пити́ма «годувальниця»
пити́мий «тс.»
питоме́нний
питоменник «власник»
пи́томець «вихованець»
пи́томство «власність, властивість»
пи́тьомий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пи́томен «смирний, ручний; виплеканий» болгарська
питомыи «той, якого годують, якому дають їжу; відгодований» давньоруська
питом «тс.; родючий» македонська
pitomъ праслов’янська
pitati «годувати» праслов’янська
пито́мец «вихованець» російська
пѝтом «ручний; смирний; культивований» сербохорватська
pitom «тс.» словацька
pítoven «відгодований» словенська
питомыи «той, якого годують; відгодований» старослов’янська
pitomý «дурний; (ст.) той, якого годують, доглядають» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України