ПИТОМЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
пи́то́мий «власний, властивий; рідний»
псл. pitomъ, пасивний дієприкметник від pitati «годувати»;
р. пито́мец «вихованець», др. питомыи «той, якого годують, якому дають їжу; відгодований», ч. pitomý «дурний; (ст.) той, якого годують, доглядають», слц. [pitom] «тс.», болг. пи́томен «смирний, ручний; виплеканий», м. питом «тс.; родючий», схв. пѝтом «ручний; смирний; культивований», слн. pítoven «відгодований», стсл. питомыи «той, якого годують; відгодований»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пити́ма
«годувальниця»
пити́мий
«тс.»
питоме́нний
питоменник
«власник»
пи́томець
«вихованець»
пи́томство
«власність, властивість»
пи́тьомий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пи́томен «смирний, ручний; виплеканий» | болгарська |
| питомыи «той, якого годують, якому дають їжу; відгодований» | давньоруська |
| питом «тс.; родючий» | македонська |
| pitomъ | праслов’янська |
| pitati «годувати» | праслов’янська |
| пито́мец «вихованець» | російська |
| пѝтом «ручний; смирний; культивований» | сербохорватська |
| pitom «тс.» | словацька |
| pítoven «відгодований» | словенська |
| питомыи «той, якого годують; відгодований» | старослов’янська |
| pitomý «дурний; (ст.) той, якого годують, доглядають» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України