ПИТИМІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пи́ти «споживати рідину; [видзьобувати з колосся (зерно) О]»
псл. piti;
споріднене з лат. bibo, bibere «пити, вбирати в себе» (‹ *pibo), pōtāre «тс.», pōtus «випитий; питво, напій», лит. puotà «бал, бенкет», гр. πῑˊνω «п’ю, випиваю», πĩνον «ячмінний напій, пиво», ποτέος «питний», ποτίζω «пою, поливаю, зрошую», дінд. píbati «п’є», pitáḥ «випитий», pāti «п’є», прус. poieiti «пийте», алб. pi «п’ю», дірл. ibim «тс.»;
іє. *poi-/pi-/po-/pei-;
р. пить, бр. піць, др. пити, п. вл. pić, ч. píti, слц. pit’, нл. piś, полаб. pait, болг. пи́я, м. пие, схв. пи̏ти, слн. píti, стсл. пити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випива́ка
«п’яниця»
випива́чка
«пиятика»
ви́пивка
випиво́н
«тс.»
ви́питок
(у виразі: під ви́питком «п’яний, під чаркою»)
випія́ка
«п’яниця, випивака»
запива́йло
«п’яниця»
запива́ка
«тс.»
запива́тися
«пиячити»
запи́та
«наречена після запоїн»
запи́тий
«змарнілий, виснажений від пияцтва»
запи́тяний
(про хворобу, що з’явилась від пиття чого-н.)
запі́й
запі́йний
запію́щий
«той, що страждає від запоїв»
запія́ка
«п’яниця»
запо́єм
запо́їни
«обрядова вечеря в будинку нареченої за кілька тижнів до весілля»
напе́тіний
«напоєний»
напи́лий
«п’яний, сп’янілий»
напи́льний
«тс.»
напи́тий
«який багато напився, напоєний; нетверезий; [навмисний Бі]»
напи́тойки
«пити»
на́пи́ток
напідпи́тку
на́пі́й
напі́йка
«пиятика»
напо́й
«поливні грядки»
недо́пивок
«недопите»
недо́питки
недо́питок
недопі́йло
«чарівний напій»
обпива́ло
«той, хто багато п’є»
обпо́ї
«опій»
опи́лий
«який перепився»
опи́лство
«сп’яніння; пияцтво»
опи́ус
«п’яниця»
опи́ю́с
«тс.»
опия́ка
«п’яниця»
опі́й
(вет.)
опі́йство
«пияцтво»
опія́ка
«тс.»
перепи́тки
(весільний обряд)
перепі́єць
«невеликий весільний хлібець особливої форми; брат нареченої на весіллі»
перепі́й
«тс.; надмірно випиті алкогольні напої; [учасник весільного обряду]»
перепійця
«вид білого хліба, калачів»
перепі́йщина
«дарунки молодим під час перепою»
перепоєць
«п’яниця»
перепо́їц
«коровай, що кладеться у весільному обряді під гільце»
пива́рня
«пивниця»
пива́ти
пивна́
пивни́й
пи́вник
«глек, дзбан для питної води; продавець пива»
пивни́ця
«пивна; (винний) погріб; [підвал]»
пивни́чка
пи́во
питво́
пите́ць
«хто постійно п’є спиртні напої, може багато випити хмільного»
пити́ме
«пиття, напої»
питни́й
питу́н
«посуд для пиття; питець; невеликий горщик Л»
питу́щий
питя́тко
«посудина для пиття»
пия́вка
«стравохід»
пия́к
«[тс. ВеНЗн]; п’яниця»
пия́ка
пия́ти́ка
«випивка»
пия́цтво
пиячи́ско
«п’яниця»
пия́чити
підпи́лий
«сп’янілий»
підпи́тий
підпи́ток
(у виразі на підпитку «у стані сп’яніння»)
пі́йка
«пиятика, пир»
пі́йло
пійня́
«приміщення для пиття»
пі́тя
«вода»
(дит.)
пія́к
«п’яниця»
пія́ка
«тс.»
пія́ти́ка
«тс.»
пія́цтво
пія́чити
піячу́ра
«п’яниця»
попи́вкати
«повільно попивати»
попі́й
«пиятика»
пропи́йці
«учасники весільного обряду»
пропия́ка
«п’яниця»
пропі́й
«весільний обряд; п’яниця»
пропі́йці
«тс.»
пропо́єць
«п’яниця»
розпи́вочна
упива́тися
«напиватися»
упі́й
«сп’яніння»
упію́с
«п’яниця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pi «п’ю» | албанська |
| піць | білоруська |
| пи́я | болгарська |
| pić | верхньолужицька |
| πῑˊνω «п’ю, випиваю» | грецька |
| πĩνον «ячмінний напій, пиво» | грецька |
| ποτέος «питний» | грецька |
| ποτίζω «пою, поливаю, зрошую» | грецька |
| píbati «п’є» | давньоіндійська |
| pitáḥ «випитий» | давньоіндійська |
| pāti «п’є» | давньоіндійська |
| ibim «тс.» | давньоірландська |
| пити | давньоруська |
| *poi-/pi-/po-/pei- | індоєвропейська |
| bibo | латинська |
| bibere «пити, вбирати в себе» (‹ *pibo) | латинська |
| pōtāre «тс.» | латинська |
| pōtus «випитий; питво, напій» | латинська |
| puotà «бал, бенкет» | литовська |
| пие | македонська |
| piś | нижньолужицька |
| pait | полабська |
| pić | польська |
| piti | праслов’янська |
| poieiti «пийте» | прусська |
| пить | російська |
| пи̏ти | сербохорватська |
| pit' | словацька |
| píti | словенська |
| пити | старослов’янська |
| píti | чеська |
пи́то́мий «власний, властивий; рідний»
псл. pitomъ, пасивний дієприкметник від pitati «годувати»;
р. пито́мец «вихованець», др. питомыи «той, якого годують, якому дають їжу; відгодований», ч. pitomý «дурний; (ст.) той, якого годують, доглядають», слц. [pitom] «тс.», болг. пи́томен «смирний, ручний; виплеканий», м. питом «тс.; родючий», схв. пѝтом «ручний; смирний; культивований», слн. pítoven «відгодований», стсл. питомыи «той, якого годують; відгодований»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пити́ма
«годувальниця»
пити́мий
«тс.»
питоме́нний
питоменник
«власник»
пи́томець
«вихованець»
пи́томство
«власність, властивість»
пи́тьомий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пи́томен «смирний, ручний; виплеканий» | болгарська |
| питомыи «той, якого годують, якому дають їжу; відгодований» | давньоруська |
| питом «тс.; родючий» | македонська |
| pitomъ | праслов’янська |
| pitati «годувати» | праслов’янська |
| пито́мец «вихованець» | російська |
| пѝтом «ручний; смирний; культивований» | сербохорватська |
| pitom «тс.» | словацька |
| pítoven «відгодований» | словенська |
| питомыи «той, якого годують; відгодований» | старослов’янська |
| pitomý «дурний; (ст.) той, якого годують, доглядають» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України