ПИТИМЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пи́ти «споживати рідину; [видзьобувати з колосся (зерно) О]»
іє. *poi-/pi-/po-/pei-;
споріднене з лат. bibo, bibere «пити, вбирати в себе» (‹ *pibo), pōtāre «тс.», pōtus «випитий; питво, напій», лит. puotà «бал, бенкет», гр. πῑˊνω «п’ю, випиваю», πĩνον «ячмінний напій, пиво», ποτέος «питний», ποτίζω «пою, поливаю, зрошую», дінд. píbati «п’є», pitáḥ «випитий», pāti «п’є», прус. poieiti «пийте», алб. pi «п’ю», дірл. ibim «тс.»;
псл. piti;
р. пить, бр. піць, др. пити, п. вл. pić, ч. píti, слц. pit’, нл. piś, полаб. pait, болг. пи́я, м. пие, схв. пи̏ти, слн. píti, стсл. пити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випива́ка
«п’яниця»
випива́чка
«пиятика»
ви́пивка
випиво́н
«тс.»
ви́питок
(у виразі: під ви́питком «п’яний, під чаркою»)
випія́ка
«п’яниця, випивака»
запива́йло
«п’яниця»
запива́ка
«тс.»
запива́тися
«пиячити»
запи́та
«наречена після запоїн»
запи́тий
«змарнілий, виснажений від пияцтва»
запи́тяний
(про хворобу, що з’явилась від пиття чого-н.)
запі́й
запі́йний
запію́щий
«той, що страждає від запоїв»
запія́ка
«п’яниця»
запо́єм
запо́їни
«обрядова вечеря в будинку нареченої за кілька тижнів до весілля»
напе́тіний
«напоєний»
напи́лий
«п’яний, сп’янілий»
напи́льний
«тс.»
напи́тий
«який багато напився, напоєний; нетверезий; [навмисний Бі]»
напи́тойки
«пити»
на́пи́ток
напідпи́тку
на́пі́й
напі́йка
«пиятика»
напо́й
«поливні грядки»
недо́пивок
«недопите»
недо́питки
недо́питок
недопі́йло
«чарівний напій»
обпива́ло
«той, хто багато п’є»
обпо́ї
«опій»
опи́лий
«який перепився»
опи́лство
«сп’яніння; пияцтво»
опи́ус
«п’яниця»
опи́ю́с
«тс.»
опия́ка
«п’яниця»
опі́й
(вет.)
опі́йство
«пияцтво»
опія́ка
«тс.»
перепи́тки
(весільний обряд)
перепі́єць
«невеликий весільний хлібець особливої форми; брат нареченої на весіллі»
перепі́й
«тс.; надмірно випиті алкогольні напої; [учасник весільного обряду]»
перепійця
«вид білого хліба, калачів»
перепі́йщина
«дарунки молодим під час перепою»
перепоєць
«п’яниця»
перепо́їц
«коровай, що кладеться у весільному обряді під гільце»
пива́рня
«пивниця»
пива́ти
пивна́
пивни́й
пи́вник
«глек, дзбан для питної води; продавець пива»
пивни́ця
«пивна; (винний) погріб; [підвал]»
пивни́чка
пи́во
питво́
пите́ць
«хто постійно п’є спиртні напої, може багато випити хмільного»
пити́ме
«пиття, напої»
питни́й
питу́н
«посуд для пиття; питець; невеликий горщик Л»
питу́щий
питя́тко
«посудина для пиття»
пия́вка
«стравохід»
пия́к
«[тс. ВеНЗн]; п’яниця»
пия́ка
пия́ти́ка
«випивка»
пия́цтво
пиячи́ско
«п’яниця»
пия́чити
підпи́лий
«сп’янілий»
підпи́тий
підпи́ток
(у виразі на підпитку «у стані сп’яніння»)
пі́йка
«пиятика, пир»
пі́йло
пійня́
«приміщення для пиття»
пі́тя
«вода»
(дит.)
пія́к
«п’яниця»
пія́ка
«тс.»
пія́ти́ка
«тс.»
пія́цтво
пія́чити
піячу́ра
«п’яниця»
попи́вкати
«повільно попивати»
попі́й
«пиятика»
пропи́йці
«учасники весільного обряду»
пропия́ка
«п’яниця»
пропі́й
«весільний обряд; п’яниця»
пропі́йці
«тс.»
пропо́єць
«п’яниця»
розпи́вочна
упива́тися
«напиватися»
упі́й
«сп’яніння»
упію́с
«п’яниця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pi «п’ю» | албанська |
| піць | білоруська |
| пи́я | болгарська |
| pić | верхньолужицька |
| πῑˊνω «п’ю, випиваю» | грецька |
| πĩνον «ячмінний напій, пиво» | грецька |
| ποτέος «питний» | грецька |
| ποτίζω «пою, поливаю, зрошую» | грецька |
| píbati «п’є» | давньоіндійська |
| pitáḥ «випитий» | давньоіндійська |
| pāti «п’є» | давньоіндійська |
| ibim «тс.» | давньоірландська |
| пити | давньоруська |
| *poi-/pi-/po-/pei- | індоєвропейська |
| bibo | латинська |
| bibere «пити, вбирати в себе» (‹ *pibo) | латинська |
| pōtāre «тс.» | латинська |
| pōtus «випитий; питво, напій» | латинська |
| puotà «бал, бенкет» | литовська |
| пие | македонська |
| piś | нижньолужицька |
| pait | полабська |
| pić | польська |
| piti | праслов’янська |
| poieiti «пийте» | прусська |
| пить | російська |
| пи̏ти | сербохорватська |
| pit' | словацька |
| píti | словенська |
| пити | старослов’янська |
| píti | чеська |
пи́ла́ «пилка; [лісопилка О]»
неприйнятне припущення (Fick KZ 22, 379) про зв’язок із лит. piáuti «різати», piū́klas «пилка»;
думка про спорідненість з лит. peĩlis «ніж», лтс. peĩlis, прус. peile «тс.» (Trautmann 210; Fraenkel 563; Mühl.–Endz. III 192) викликає сумнів;
герм. *fīla (двн. днн. fīla «терпуг», нвн. Feile, дангл. fēol, fīl, англ. file «тс.») споріднене з лат. pingo, -ere «малювати; вишивати; прикрашати», гр. πικρός «гострий», дінд. piṁśáti «вирізує, вирубує», псл. рьsati, pisati, укр. писа́ти;
псл. pila, запозичене з германських мов;
р. пила́ «пилка», бр. піла́, др. пила, п. вл. нл. ріłа, ч. pila, слц. рíla «тс.», болг. пила́ «терпуг», м. пила «пилка», схв. пи́ла «пилка; терпуг», слн. рíla «терпуг», стсл. пила «пилка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пилка
надпи́л
напи́лок
напи́льник
обпило́вник
обпи́лювач
опи́лок
«обаполок»
перепи́лка
пилави́ни
«тріски при пилянні дров»
пили́ння
«тирса»
пи́лка
пилкува́тий
«пилоподібний, з дрібними зубцями по краях»
пилни́к
«терпуг»
пилови́ни
пилови́ння
«тс.»
пилча́стий
пи́льни́к
пи́льня́
«приміщення, де пиляють деревину»
пильча́стий
«тс.»
пиля́р
пиля́ти
підпи́лка
пі́дпи́лок
пропи́л
пропи́лка
ро́зпил
розпи́лювальний
розпи́лювач
спи́лок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| file | англійська |
| file | англійська |
| піла́ | білоруська |
| пила́ «терпуг» | болгарська |
| ріłа | верхньолужицька |
| *fīla (двн. днн. fīla «терпуг», нвн. Feile, дангл. fēol, fīl, англ. file «тс.») | германські |
| πικρός «гострий» | грецька |
| fīl | давньоанглійська |
| fēol | давньоанглійська |
| fīl | давньоанглійська |
| fēol | давньоанглійська |
| fīl | давньоанглійська |
| fēol | давньоанглійська |
| fīla | давньоверхньонімецька |
| fīla | давньоверхньонімецька |
| fīla | давньоверхньонімецька |
| fīla | давньоверхньонімецька |
| fīla | давньоверхньонімецька |
| piṁśáti «вирізує, вирубує» | давньоіндійська |
| fīla | давньонижньонімецька |
| fīla | давньонижньонімецька |
| fīla | давньонижньонімецька |
| fīla | давньонижньонімецька |
| fīla | давньонижньонімецька |
| пила | давньоруська |
| pingo | латинська |
| peĩlis | латиська |
| piáuti «різати» | литовська |
| piū́klas «пилка» | литовська |
| peĩlis «ніж» | литовська |
| пила «пилка» | македонська |
| ріłа | нижньолужицька |
| Feile | нововерхньонімецька |
| Feile | нововерхньонімецька |
| Feile | нововерхньонімецька |
| Feile | нововерхньонімецька |
| ріłа | польська |
| рьsati | праслов’янська |
| pisati | праслов’янська |
| pila | праслов’янська |
| peile «тс.» | прусська |
| пила́ «пилка» | російська |
| пи́ла «пилка; терпуг» | сербохорватська |
| рíla «тс.» | словацька |
| рíla «терпуг» | словенська |
| пила «пилка» | старослов’янська |
| писа́ти | українська |
| pila | чеська |
| -ere «малювати; вишивати; прикрашати» | ? |
бібу́ла «обгортковий папір; промокальний папір»
запозичення з польської мови;
п. bibuła «промокальний папір» походить від лат. (charta) bibula «вбираючий (папір)», похідного від bibo «п’ю», яке через давнішу форму pibo пов’язується з дінд. píbati «п’є», гр. πίνω «п’ю», псл. piti, укр. пи́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бибила
(1741 )
бібули́на
«подібний до бібули матеріал»
бібуля́стий
«схожий на бібулу»
бѣбула
(XVIII ст.)
Ібебу́ля
«обгортковий папір»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πίνω «п’ю» | грецька |
| píbati «п’є» | давньоіндійська |
| bibula «вбираючий (папір)» (charta) | латинська |
| bibuła «промокальний папір» | польська |
| piti | праслов’янська |
| пи́ти | українська |
| bibo «п’ю» | ? |
коркобе́ць «веселка, райдуга»
очевидно, видозмінене запозичення з молдавської мови;
молд. куркубе́ц, куркубе́л (рум. curcubéu, [curcubiţă]) «тс.» є, мабуть, складним словом, яке зводиться до лат. circus (нар.-лат. curcus) «круг» і bibo «п’ю», спорідненого з псл. piti, укр. пи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| circus «круг» (нар.-лат. curcus) | латинська |
| bibo «п’ю» | латинська |
| куркубе́ц | молдавська |
| куркубе́л «тс.» (рум. curcubéu, [curcubiţă]) | молдавська |
| curcus | народнолатинська |
| piti | праслов’янська |
| curcubéu | румунська |
| curcubiţă | румунська |
| пи́ти | українська |
макопі́йка «коноплянка, Cannabina (Acanthis, Linaria, Fringilla) cannabina L.» (орн.)
складне слово, утворене з основи іменника мак і, можливо, дієслова пи́ти чи якогось іншого слова;
Фонетичні та словотвірні варіанти
макопе́йка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мак | ? |
| пи́ти | ? |
симпо́зіум
запозичення з англійської мови;
англ. symposium «наукова нарада» походить від лат. symposium «бенкет, дружня розмова», яке зводиться до гр. συμπόσιον «тс.», похідного від συμπίνω «п’ю разом, беру участь у пиятиці», утвореного з префікса συν-(›συμ-) «з-, спів-, разом» і дієслова πίνω «п’ю», спорідненого з псл. piti, укр. пи́ти;
р. болг. м. симпо́зиум, бр. сімпо́зіум, п. sympozjum, ч. symposion, sympozion, symposium, sympozium, слц. sympózium, схв. сùмпōзūj(ум), слн. simpózij;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| symposium «наукова нарада» | англійська |
| сімпо́зіум | білоруська |
| симпо́зиум | болгарська |
| συμπόσιον «тс.» | грецька |
| συμπίνω «п’ю разом, беру участь у пиятиці» | грецька |
| συν-(›συμ-) «з-, спів-, разом» | грецька |
| πίνω «п’ю» | грецька |
| symposium «бенкет, дружня розмова» | латинська |
| симпо́зиум | македонська |
| sympozjum | польська |
| piti | праслов’янська |
| симпо́зиум | російська |
| сùмпōзūj(ум) | сербохорватська |
| sympózium | словацька |
| simpózij | словенська |
| пи́ти | українська |
| symposion | чеська |
| sympozion | чеська |
| symposium | чеська |
| sympozium | чеська |
сопі́ти
псл. soti (‹*sоpti), sopěti «сопіти, дути», пов’язані чергуванням голосних із sapati «сопіти, пихтіти»;
зіставляється також (Machek ESJČ 567) з гр. ѱόφος «звук, гуркіт»;
іє. *k῀op-;
давні звуконаслідувальні утворення, очевидно, споріднені з дінд. śápati «проклинає», śábdaḥ «звук, шум»;
р. сопе́ть, бр. сапці́ «сопіти; дути в дудку», др. сопѣти «грати на трубі», сопсти «тс.», ч. soptiti «пихтіти, сопіти», слц. soptit’ «вивергати вогонь», болг. со́пам се «огризаюся», схв. са̏пити «пихтіти, сопіти», слн. sopéti (sôpsti) «сопіти, фиркати», стсл. соти (сопсти) «грати на дудці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засіпти́ся
«засапатися»
сапу́ха
«сажа»
соп
«сопіння»
сопи́лка
«незамерзаюче місце»
сопі́й
«сопун»
со́піт
«тс., хропіння»
сопло́
соплува́тий
«соплоподібний»
сопоті́ти
«сопіти»
сопти́
«тс.»
сопу́н
со́пу́х
«чад, сморід»
со́пу́ха
«тс.; клуб диму Нед; сажа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сапці́ «сопіти; дути в дудку» | білоруська |
| со́пам се «огризаюся» | болгарська |
| ѱόφος «звук, гуркіт» | грецька |
| śápati «проклинає» | давньоіндійська |
| сопѣти «грати на трубі» | давньоруська |
| *k῀op- | індоєвропейська |
| soti (‹*sоpti) | праслов’янська |
| сопе́ть | російська |
| пити «пихтіти, сопіти» | сербохорватська |
| soptit' «вивергати вогонь» | словацька |
| sopéti «сопіти, фиркати» (sôpsti) | словенська |
| соти «грати на дудці» (сопсти) | старослов’янська |
| сопсти «тс.» | українська |
| soptiti «пихтіти, сопіти» | чеська |
| sopěti «сопіти, дути» | ? |
| sapati «сопіти, пихтіти» | ? |
| śábdaḥ «звук, шум» | ? |
пая́ти
порівнювалось (Petersson BSl. Wortst. 88) з дінд. yāuti «прив’язує», yutáḥ «прив’язаний»;
пов’язувалось (Преобр. ІІ 31; SW VI 310; Machek ESJČ 427) з пи́ти, пої́ти (пор. упиватися (зубами, пазурами));
не цілком ясне;
р. пая́ть, бр. пая́ць, др. паяти «кувати», п. spoić, spajać, ч. pájeti «паяти», слц. pájat’, болг. споя́вам, м. споjува, схв. спòjити, слн. spájati «тс.», стсл. съпоити «з’єднати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпа́йка
па́йка
пая́льний
пая́льник
пая́льщик
па́яний
перепа́йка
припа́й
«метал або сплав для паяння; [смуга землі між крутим морським берегом та водою]»
припа́йка
припі́й
розпа́йка
спай
спа́йка
спа́йність
спаю́н
«колодій»
спая́ч
«паяльщик»
спо́ї́ти
спо́ювати
«з’єднувати, приганяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пая́ць | білоруська |
| споя́вам | болгарська |
| yāuti «прив’язує» | давньоіндійська |
| yutáḥ «прив’язаний» | давньоіндійська |
| паяти «кувати» | давньоруська |
| споjува | македонська |
| spoić | польська |
| spajać | польська |
| пая́ть | російська |
| спòjити | сербохорватська |
| pájat' | словацька |
| spájati «тс.» | словенська |
| съпоити «з’єднати» | старослов’янська |
| пи́ти | українська |
| пої́ти (пор. упиватися (зубами, пазурами)) | українська |
| pájeti «паяти» | чеська |
пила́с «пила-риба, Squalus pristis» (іхт.)
похідне утворення від пила́;
назва зумовлена тим, що відростки по боках цієї риби схожі на зуби пили;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пила́ | ? |
пила́чка «пильщик сосновий, Lophyrus pini (Tenthredo pini)» (ент., у сполученні [п. сосно́ва])
похідні утворення від пила́, пиля́ти;
назви зумовлені тим, що яйцеклад цих комах своєю формою нагадує пилку;
р. пили́льщик, слц. piliarka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пи́льщик
«комаха родини tenthredinidae»
пилю́х
«пильщик, Tenthredo»
пилюхо́вець
«комаха Sasia tenthrediniformis»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пили́льщик | російська |
| piliarka «тс.» | словацька |
| пила́ | українська |
| пиля́ти | українська |
пильни́ця «комаха Xylota (Xylita?)» (ент.)
пов’язане з пила́, пиля́ти (пор. нім. Sägefliege «тс.», букв. «пила-муха, пила-комаха»);
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Sägefliege | німецька |
| пила́ | українська |
| пиля́ти (пор. нім. Sägefliege «тс.», букв. «пила-муха, пила-комаха») | українська |
пинди́ґа «юшка з кислого молока»
п. [pindyga] «напій, горілка» є афективним утворенням від ріć «пити», спорідненого з укр. пи́ти;
очевидно, переосмислене запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pindyga «напій, горілка» | польська |
| ріć «пити» | польська |
| пи́ти | українська |
пи́то́мий «власний, властивий; рідний»
псл. pitomъ, пасивний дієприкметник від pitati «годувати»;
р. пито́мец «вихованець», др. питомыи «той, якого годують, якому дають їжу; відгодований», ч. pitomý «дурний; (ст.) той, якого годують, доглядають», слц. [pitom] «тс.», болг. пи́томен «смирний, ручний; виплеканий», м. питом «тс.; родючий», схв. пѝтом «ручний; смирний; культивований», слн. pítoven «відгодований», стсл. питомыи «той, якого годують; відгодований»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пити́ма
«годувальниця»
пити́мий
«тс.»
питоме́нний
питоменник
«власник»
пи́томець
«вихованець»
пи́томство
«власність, властивість»
пи́тьомий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пи́томен «смирний, ручний; виплеканий» | болгарська |
| питомыи «той, якого годують, якому дають їжу; відгодований» | давньоруська |
| питом «тс.; родючий» | македонська |
| pitomъ | праслов’янська |
| pitati «годувати» | праслов’янська |
| пито́мец «вихованець» | російська |
| пѝтом «ручний; смирний; культивований» | сербохорватська |
| pitom «тс.» | словацька |
| pítoven «відгодований» | словенська |
| питомыи «той, якого годують; відгодований» | старослов’янська |
| pitomý «дурний; (ст.) той, якого годують, доглядають» | чеська |
пияки «лохина, Vaccinium uliginosum L.» (бот.)
назви зумовлені оп’яняючим впливом плодів лохини на людину;
похідні утворення від пи́ти (пия́к);
р. [пья́ница], бр. [п’яні́ца, п’янішніца], вл. [pjeńc, pjeńca, pjeńčyna] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
п'яниця
п'янка
п'янушник
«тс.»
піяки́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| п'яні́ца | білоруська |
| п'янішніца | білоруська |
| pjeńc «тс.» | верхньолужицька |
| pjeńca «тс.» | верхньолужицька |
| pjeńčyna «тс.» | верхньолужицька |
| пья́ница | російська |
| пи́ти (пия́к) | українська |
прої́ти «варити в закритому горщику, тушкувати; занапащати, псувати Нед; пекти О»
очевидно, псл. projiti, вторинна каузативна форма до прі́ти за зразком каузативних форм типу гни́ти – гної́ти, пи́ти – пої́ти тощо;
слц. [projic] «розігрівати над парою»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| projiti | праслов’янська |
| projic «розігрівати над парою» | словацька |
| прі́ти | українська |
| гни́ти | українська |
| гної́ти | українська |
| пи́ти | українська |
| пої́ти | українська |
просопі́вець «горобець, Passer Briss.» (орн.)
пор. також [пить коно́плі] «визбирувати, викльовувати сім’я конопель» (про горобців) Л;
обидві зумовлені тим, що горобці охоче скльовують просо;
пор. іншу назву горобця – [прося́ник] Л;
давніше *просопи́вець, складне слово, утворене з іменника про́со та дієслова пи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *просопи́вець | українська |
| про́со | українська |
| пи́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України