ПИСКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пи́сок «обличчя; морда, паща; рот, горло; [щока Па]»
непереконливо пов’язувалося (Machek ESJČ 503) з дінд. púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст»;
порівнювалося з лит. pѝškas «прищик», pūškúоti «важко дихати» (Вūga RR II 527);
псл. pyskъ ‹ *pūsk-, очевидно, пов’язане з puxnǫti ‹ *pous- «пухнути», іє. *peu-s-, *pŭ-s- «пухнути, надиматися»;
р. [пыск] «рило, паща, морда», [пы́скать] «рити», бр. [пыск] «скроня з щокою», пы́са «морда», [пы́ска] «скроня з щокою; ляпас», п. pysk «пика, рило, паща», pysek «тс.», ст. pisk, pisek, ч. слц. pysk «губа, морда», вл. нл. pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб», pyskaty «з великим дзьобом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
писк
«писок»
писка́тий
«мордатий; сміливий на висловлювання; галасливий, пащекуватий Ме»
писка́ч
«пиката людина»
пи́ски
«щоки Нед; губи Ме»
пискува́ти
«різко відмовляти; базікати»
писку́ля
«пиката людина»
пи́сьо
«личко; ротик (Ме)»
пи́щити
«рити»
спи́скати
«зжерти; знищити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пыск «скроня з щокою» | білоруська |
| пы́са «морда» | білоруська |
| пы́ска «скроня з щокою; ляпас» | білоруська |
| pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | верхньолужицька |
| pyskaty «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | верхньолужицька |
| púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст» | давньоіндійська |
| *peu-s- | індоєвропейська |
| *pŭ-s- «пухнути, надиматися» | індоєвропейська |
| pѝškas «прищик» | литовська |
| pūškúоti «важко дихати» | литовська |
| pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | нижньолужицька |
| pyskaty «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | нижньолужицька |
| pysk «пика, рило, паща»«тс.» | польська |
| pysek «пика, рило, паща»«тс.» | польська |
| pyskъ | праслов’янська |
| *pous- «пухнути» | праслов’янська |
| *pūsk | праслов’янська |
| puxnǫti | праслов’янська |
| пыск «рило, паща, морда» | російська |
| пы́скать «рити» | російська |
| pysk «губа, морда» | словацька |
| pysk «губа, морда» | чеська |
писк
псл. piskъ, piskati, *pisčati ‹ *piskěti;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з лит. pỹpti «пищати», лтс. рīkstēt «тс.», pīkstiens «писк», лат. pīpāre, гр. πιππίζω «пищу», дінд. рíppakā (вид птаха), picchorā «сопілка; флейта», píccholā «тс.», нвн. piepen «пищати», англ. реер «цвірінькати; пищати», рір «цвірінькати, щебетати», ріре «співати» (про птахів), фр. pépier «цвірінькати»;
іє. *рі-;
р. писк, пища́ть, бр. піск, п. ч. слц. вл. pisk, нл. piskaś, полаб. paistě «пищить», болг. пи́сък «писк, плач», пи́скам, пищя́ «пищу, плачу», м. писок «писк, вереск», схв. пи̑сак (чол. р.), пи̏ска (жін. р.) «тс.», слн. písk «свисток, свист», pískati «свистати», стсл. пискъ «свист, звук, тон», пискати «грати на сопілці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запискота́ти
пи́скава
«писк, пискотня»
пи́скавка
пи́скалка
«пискавка; криклива дитина»
пи́скати
пи́скі́вка
«курка, що перший рік несеться»
пи́скіт
пискли́вий
пискля́
пискля́вий
пи́скнути
пи́скнява
«писк»
пискоті́ти
пискотня́
пискотнява
«тс.»
писку́н
писку́ха
«тс.»
писку́чий
пи́снути
пи́снява
пи́ща́вка
«сопілка»
пи́ща́лка
«тс.»
пища́ло
«пищик, свисток»
пища́ти
пи́щик
пищівка
«сопілка»
пи́що́к
«лівер, сифон Нед; мундштук люльки»
пищу́ха
«сіноставець, Ochotona Link»
(зоол.)
піскля́
«курча»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| реер «цвірінькати; пищати» | англійська |
| рір «цвірінькати, щебетати» | англійська |
| ріре «співати» (про птахів) | англійська |
| піск | білоруська |
| пи́сък «писк, плач» | болгарська |
| пи́скам | болгарська |
| пищя́ «пищу, плачу» | болгарська |
| pisk | верхньолужицька |
| πιππίζω «пищу» | грецька |
| рíppakā (вид птаха) | давньоіндійська |
| picchorā «сопілка; флейта» | давньоіндійська |
| píccholā «тс.» | давньоіндійська |
| *рі- | індоєвропейська |
| pīpāre | латинська |
| рīkstēt «тс.» | латиська |
| pỹpti «пищати» | литовська |
| писок «писк, вереск» | македонська |
| piskaś | нижньолужицька |
| piepen «пищати» | нововерхньонімецька |
| paistě «пищить» | полабська |
| pisk | польська |
| piskъ | праслов’янська |
| piskati | праслов’янська |
| *pisčati | праслов’янська |
| *piskěti | праслов’янська |
| *piskěti | праслов’янська |
| писк | російська |
| пища́ть | російська |
| пи̑сак (чол. р.) | сербохорватська |
| пи̏ска «тс.» (жін. р.) | сербохорватська |
| pisk | словацька |
| písk «свисток, свист»«свистати» | словенська |
| pískati «свисток, свист»«свистати» | словенська |
| пискъ «свист, звук, тон» | старослов’янська |
| пискати «грати на сопілці» | українська |
| pépier «цвірінькати» | французька |
| pisk | чеська |
| pīkstiens «писк» | ? |
пи́скавець «поросинець, Hypochoeris L.» (бот.)
не зовсім ясне;
може бути пов’язане з писк, пи́скати або з пи́сок «морда, свиняче рило» (пор. інші назви: пороси́нець, вепри́нець, нім. Ferkelkraut, власне, «поросяче зілля»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| писк | українська |
| пи́скати «морда, свиняче рило» (пор. інші назви: пороси́нець, вепри́нець, нім. Ferkelkraut, власне, «поросяче зілля») | українська |
| пи́сок | українська |
пискозу́б (вид риби)
очевидно, результат видозміни форми [піскозу́б] «пічкур, піскар», зумовленої впливом слова [писка́р] «тс.» або пи́сок «морда»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піскозу́б «пічкур, піскар» | українська |
| писка́р «тс.» | українська |
| пи́сок «морда» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України