ПИРІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *рūro- «зернина»;

споріднене з лит. рūraĩ «озима пшениця», рυ̃ras «зерно озимої пшениці», лтс. рûri «озима пшениця», прус. pure «стоколос», гр. πυρός «пшениця», дангл. fyrs «пирій»;

псл. *pyrъ, *pyrьjь пов’язане з pyro «полба»;

р. пыре́й, бр. пы́рнік, др. пыро «полба, двозерна пшениця, Triticum spelta L.», п. perz «пирій», ч. слц. рýr, вл. pyr, нл. руŕ, болг. пи́рей, м. пиреj «тс.», схв. пи̏р «полба», слн. рír, стсл. пыро «тс.»;

неясне;

можливо, споріднене з бу́йний (початкове значення – «рослина, що буйно росте»);

діалектна форма [бу́йрян], очевидно, є результатом пізнішої метатези народноетимологічного характеру, що пов’язує слово з бу́йний і може вказувати на ймовірність їх первісного зв’язку;

зіставляється також (Потебня РФВ 4, 189) з пирі́й, лит. pūraĩ «озима пшениця», гр. πυρός «пшениця»;

Фасмер (І 249) пов’язує з р. бури́ть «розкидати» (ці рослини буйно розростаються);

розглядається також (Шанский ЭСРЯ І 2, 236; Младенов 50) як похідне від основи bur-, паралельної основі byl- (укр. били́на);

Преображенський (І 57) вважає бур’я́н переоформленням свн. baldrian, з лат. valeriana;

припускається запозичення з тюркських мов (ЭССЯ 3, 99–100);

Нікольський (ФЗ 1893/5–6, 67) вважає бур’я́н запозиченим через татарську мову перським словом, що буквально означає «жарений, спалений», перен. «все, що спалюється»;

р. Бурья́н, бр. бур’я́н, п. burzan (з укр.), ч. buřan (з рос.), buřeň (з слц.), слц. burina, болг. бу́рен, м. бурјан, схв. бу́рјан «бузина»;

н. Féuerwеrk складається з іменників Feuer «вогонь», спорідненого з псл. *руrь «тс.», укр. [пирі́й] «присок», і Werk (свн. двн. wёrc) «робота», спорідненого з днн. дісл. гол. wеrk, дангл. weorc, гр. ἔργον «тс.», ὄργανον«знаряддя»;

запозичення з німецької мови;

р. фейерве́рк, бр. феерве́рк, болг. фо́йерверк;

псл. *руrь «тліючий попіл, жар»;

споріднене з гр. πυ̃ρ «вогонь», вірм. hur, умбр. pir, ірл. úr, дісл. fúrr, fírr, двн. fiur, fuir, нвн. Feuer, дангл. дфриз. fiur, англ. fire, снідерл. гол. vuur, тох. А роṛ, тох. В pwār, гот. fōn, прус. panno, хет. раḫḫur «тс.», дінд. pávate «очищає», punā́ti «тс.», pūtáḥ «чистий», лат. рūrus «тс.», putāre «чистити»;

іє. *реu̯ōr «вогонь»;

р. [пы́ре́й] «присок, гарячий попіл; припічок, загнітка», п. perz «присок», [pyrzyna], ч. pyř «тс.», слц. pyrina «перегорілі рештки, попіл», вл. pyrić «топити, опалювати, гріти», pyrić so «червоніти», нл. pyrina «іскра, гарячий попіл; трут», pyriś «запалювати, розпалювати», схв. пѝрjāн «тушковане м’ясо», пу̏рити «смажити», слн. peréti «тліти, гнити», pír «тління», pírav «тлінний», рérav «тс.»;

припускалося також (Преобр. ІІ 60; Соболевский РФВ 66, 348) походження від pyro «пшениця», др. пыро «полба» під впливом pirъ «бенкет»;

виведення (Ramstedt 67; Räsänen ZfSlPh 20, 448) з тюркських мов (чув. *рürǝk, крим.-тат. тур. чаг. böräk «пиріг з м’ясом») не узгоджується з відсутністю слова в південнослов’янських мовах;

псл. pirogъ, утворене від ріrъ «бенкет» за допомогою суфікса -ogъ (як р. тво́ро́г);

р. пиро́г, бр. піро́г, др. пирогъ «пшеничний хліб», п. pieróg «вареник, пиріжок», piróg «тс.», ч. piroh «пиріг», слц. piroh «вареник»;