ПИРИТ — ЕТИМОЛОГІЯ
піри́т «сполука заліза із сіркою» (мін.)
запозичення із західноєвропейських мов;
фр. англ. pyritе, нім. Pyrít походять від гр. πυρῑτης (у виразі π. λίϑος «вогняний камінь; камінь, з якого добувають вогонь», потім «пірит»), похідного від πυρ «вогонь, полум’я»;
р. болг. пири́т, бр. піры́т, п. piryt, ч. слц. вл. pyrit, м. пирит, схв. пѝрūт, слн. pіrít;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pyritе | англійська |
| піры́т | білоруська |
| пири́т | болгарська |
| pyrit | верхньолужицька |
| πυρῑτης (у виразі π. λίϑος «вогняний камінь; камінь, з якого добувають вогонь», потім «пірит») | грецька |
| πũρ «вогонь, полум’я» | грецька |
| пирит | македонська |
| Pyrít | німецька |
| piryt | польська |
| пири́т | російська |
| пѝрūт | сербохорватська |
| pyrit | словацька |
| pіrít | словенська |
| pyritе | французька |
| pyrit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України