ПИЛИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

пил «порох, курява»

псл. руlъ, утворене, очевидно, від іє. *р(h)ū- «дути», до якого зводяться також гр. φυσάω «дму, пихкаю, сопу», лит. рū˜sti «дути, віяти», лтс. рūst «тс.», псл. pyxati «дути, пихкати, сопіти», укр. пи́хкати;
менш певним є пов’язання з лат. pulvis «пил, дрібний пісок» (Machek ESJČ 502; Holub–Lyer 406);
р. пыль, бр. пыл, п. руł, ч. руl (бот.) «пилок», слц. рel’, pyl’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запили́ти (бот.)
запи́льний (бот.)
запи́льник (бот.)
запи́лювач
обпили́ти
обпи́льний
обпи́льник
обпи́лювальний
обпи́лювач
опи́лки «обметиця»
пили́на
пилинкува́тий «пилуватий»
пили́ти
пи́лка «порошинка»
пило́вник «грифель»
пило́к (бот.)
пило́чня́ «пильовик»
пилува́тий
пи́льний «курний»
пильови́к
пилю́га́
пилюжи́на «порошина»
пилю́ка
пилю́ра «пилюка»
пиля́к (бот.)
пиля́ка
пиля́стий
припи́л
розпи́лювач
розпиля́ч «розпилювач»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пыл білоруська
φυσάω «дму, пихкаю, сопу» грецька
*р(h)ū- «дути» індоєвропейська
pulvis «пил, дрібний пісок» латинська
рūst «тс.» латиська
рū˜sti «дути, віяти» литовська
руł польська
руlъ праслов’янська
pyxati «дути, пихкати, сопіти» праслов’янська
пыль російська
рel' «тс.» словацька
pyl' «тс.» словацька
пи́хкати українська
руl «пилок» (бот.) чеська

пи́льний

п. pilny «дбайливий, старанний; негайний, терміновий», як і споріднені з ним ч. pilný «тс.», pilit «поспішати», ст. pileti «старатися», слц. pilný «старанний, дбайливий; терміновий», вл. нл. pilny «старанний, дбайливий», етимологічного пояснення не має;
сумнівне також зіставлення (Schuster-Šewc 1064) з псл. *pnъ «повний»;
непереконливе припущення (Tedesco Language 27/1, 18–28; Machek ESJČ 449) про походження від псл. *pri-lьg-ьnъ (р. приле́жный), як і пов’язання (Ondruš Sl. Wortst. 118–119) з псл. piliti «бити, сікти, різати», pila «пилка»;
можливо, сюди ж належить р. [пильчу́к] «око», [пиль] «пора термінової літньої роботи»;
припускається (Šaur Et. Brun. 111) зв’язок з гіпотетичним псл. *pit-ti «турбуватися», іє. *peit- «тс.»;
вважається запозиченням з польської мови (Преобр. ІІ 59; Richhardt 92; Witkowski SОr 19/2, 210);
не зовсім ясне;
р. [пи́льный] «старанний, дбайливий», бр. пі́льны «тс.; потрібний, необхідний, терміновий», др. пильныи «винятковий, видатний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пили́ти «спонукати; відзначати, помічати, звертати увагу; уважно спостерігати, стежити»
пилува́ти «поспішати»
пильнови́тий «старанний, дбайливий»
пильнува́ти «охороняти, стерегти; стежити, спостерігати; дбати»
пильнува́тися «бути напоготові, насторожі; оберігатися»
пилюва́ти «спішити»
спи́льна «пильно»
спильнува́ти «з’явитися вчасно; улучити час»
упильно́ваний «ретельно виконаний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пі́льны «тс.; потрібний, необхідний, терміновий» білоруська
pilny «старанний, дбайливий» верхньолужицька
пильныи «винятковий, видатний» давньоруська
*peit- «тс.» індоєвропейська
pilny «старанний, дбайливий» нижньолужицька
pilny «дбайливий, старанний; негайний, терміновий» польська
*p<SUP>ь</SUP>l̥nъ «повний» праслов’янська
*pri-lьg-ьnъ (р. приле́жный) праслов’янська
piliti «бити, сікти, різати» праслов’янська
pila «пилка» праслов’янська
*pit-ti «турбуватися» праслов’янська
приле́жный російська
пильчу́к «око» російська
пиль «пора термінової літньої роботи» російська
пи́льный «старанний, дбайливий» російська
pilný «старанний, дбайливий; терміновий» словацька
pilný «тс.» чеська
pilit «поспішати» чеська

пілі́кати «погано грати, терликати»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. пили́кать «терликати, погано грати (на музичному інструменті)» пов’язується з пили́ть «пиляти; терликати, погано грати (на музичному інструменті)»;
припускається також звуконаслідувальне походження (Преобр. ІІ 59);
бр. пілі́каць «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пілі́каць «тс.» білоруська
пили́кать «терликати, погано грати (на музичному інструменті)» російська
пили́ть «пиляти; терликати, погано грати (на музичному інструменті)» російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України