ПЕТЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

виводиться також як запозичення (Фасмер ІІІ 252; Matzenauer LF 12, 336–337; Uhlenbeck AfSlPh 15, 105) від герм. *fetil- (пор. дісл. fetill «кайдани, пута», двн. feӡӡil «тс.», нвн. fassen «хапати»);

пов’язується (Преобр. ІІ 52; Соболевский Лекции 82; Горяев 258; Младенов 420; Machek ESJČ 447) з рęti «п’ясти», рǫto «путо»;

загальноприйнятої етимології не має;

псл. *рętьlja або реtьlja, petьlь;

р. пе́тля́, бр. пятля́, др. петля, п. рętla, ч. petlice «накладка для висячого замка; гачок на дверях», болг. пете́лка, м. петелка, схв. пе̏тља, слн. pêntlja, стсл. петла;

можливо, результат видозміни незасвідченого слова *розпелешити, префіксального утворення від пе́лех, яке могло зазнати впливу з боку розпа́тлати або петля́;

не зовсім ясне;

неясне;

можливо, утворене з основ слів петля́ і гу́зно;

похідне утворення від петля́;

назва зумовлена, очевидно, поперечною борозною на тілі цього жука (Горностаев 163);

очевидно, похідне утворення від петля́ з метафоризацією семантики (початковим могло бути значення «потрапити в петлю (у пастку)» і под.);

п. pytel «пристрій для просіювання борошна; мішок; млин», як і ч. pytel «мішок», слц. pytel’ «мішок на борошно», походить від свн. biutel (двн. butil) «мішок» (нвн. Béutel «гаманець; мішечок»), спорідненого з дангл. būdil, гол. bui(de)l, снідерл. būdel, снн. būdel, псл. buxnǫti, укр. бу́хнути;

запозичення з польської мови;

р. пеклева́нный «питльований», пеклева́ть «питлювати», бр. пы́цель (род. в. пы́тля) «машина для обдирання», пытлява́ць;