ПЕРЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пе́рець «Piper L.» (бот.)
псл. pьpьrь;
запозичення з латинської мови;
лат. piper «перець» походить від гр. πέπερι «тс.», що зводиться до дінд. pippalīˊ «зернина перцю»;
р. пе́рец, бр. пе́рац, др. пьпьрь, пьрьць, п. pieprz, ч. pepř, слц. [piepor, peper, piper], вл. popjeŕ, нл. pepjeŕ, болг. пипе́р, м. пипер, схв. [па̏пар], слн. pôper, стсл. пьпьрь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пе́речниця
«невеличка посудина на перець»
перце́вий
перце́ві
«Piperaceae»
перці́вка
(вид горілки)
перцьови́й
перцюва́ти
«гарячкувати; лаяти когось»
перцю́га
«перець стручковий однорічний, Capsicum annuum L.»
(бот.)
перчакі́вка
«перцівка»
перча́нка
«перечниця»
перчанни́к
(вид печива з перцем та іншими спеціями)
пе́рчик
перчи́на
пе́рчи́ти
перчи́ця
«стручковий перець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рац | білоруська |
| пипе́р | болгарська |
| popjeŕ | верхньолужицька |
| πέπερι «тс.» | грецька |
| pippalīˊ «зернина перцю» | давньоіндійська |
| пьпьрь | давньоруська |
| пьрьць | давньоруська |
| piper «перець» | латинська |
| пипер | македонська |
| pepjeŕ | нижньолужицька |
| pieprz | польська |
| pьpьrь | праслов’янська |
| пе́рец | російська |
| па̏пар | сербохорватська |
| piepor | словацька |
| peper | словацька |
| piper | словацька |
| pôper | словенська |
| пьпьрь | старослов’янська |
| pepř | чеська |
переч «підмаренник трирогий, Galium tricorne With.» (бот.)
очевидно, пов’язане з пе́рець, хоча мотивація назви не зовсім ясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рець | ? |
перечниця «хрінниця посівна, Lepidium sativum L.» (бот.)
похідні утворення від пе́рець;
назви зумовлені, очевидно, тим, що свіже листя цих рослин використовується замість перцю як гостра приправа до страв (Нейштадт 291);
Фонетичні та словотвірні варіанти
перчак
«хрінниця смердюча, Lepidium ruderale L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рець | українська |
перо́ «рогове нашкірне утворення у птахів; знаряддя для писання й малювання; [плавець у риби; парасолька ВеУг]»
псл. pero, пов’язане з *perti «перти»;
менш обґрунтоване зіставлення (Pedersen Kelt. Gr. І 90; Machek ESJČ 444–445; Kluge–Mitzka 188; Walde–Hofm. ІІ 282) з гр. πτερόν «перо, крило», двн. fёdara (‹ *рéterā) «перо», дінд. pátram «крило», вірм. t’ir (‹ *pter-) «літання, політ», лат. acci-piter «яструб», іє. *реt- «літати»;
іє. *реr-;
споріднене з лит. spar̃nas «крило», лтс. spārns «тс.», дінд. parṇám «крило, перо», ав. parǝna-, нперс. parr «тс.», двн. farn «папороть»;
р. болг. перо́, бр. пяро́, др. перо, п. ріórо, ч. pero, péro, слц. pero, вл. нл. pjero, м. перо, схв. пèро, слн. реró, стсл. перо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напі́рнач
«футляр на пера в старовинній чорнильниці; напірник»
напі́рник
невпі́рий
«неоперений»
оперна́тіти
«оперитися; розбагатіти»
оперя́тися
опі́рити
«вкрити пір’ям»
пер'я́н
«перістий віл»
пере́чко
«пірце»
пери́на
пери́стка
«пенарія (вид корала), Pennatula»
(зоол.)
перия́н
«строкатий віл»
перівни́ця
«пенал»
пері́ня
«строката корова»
перна́к
«напірник»
перна́тий
перна́ті
перна́тка
«пенарія»
(зоол.)
перна́ч
(іст.)
перни́к
«пенал»
перце́
«листя до появи колосся; поперечний щабель у бороні»
пиро́
«лопать весла; зелені стебла цибулі»
пір'ї́на
пір'ї́стий
пі́р'я
пір'я́н
«періста тварина»
пі́р'янка
«пір’їнка»
пір'я́стий
піри́на
«пір’їна»
піри́стий
«строкатий»
пі́рити(ся)
«линяти, скидати пір’я»
пірна́к
«хвостове перо в півня»
пірна́тий
«пернатий»
пірна́ті
«пернаті»
пірна́ч
«пернач»
пірни́й
«укритий пір’ям»
пірни́к
«пенал»
піро́
«перо»
пірце́
«маленьке перо; листок рогозу, цибулі або часнику»
пірча́стий
прі́яний
«вид масті рогатої худоби»
пря́ний
«смугастий»
пряни́стий
«тс.»
упі́рений
«укритий пір’ям»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| parǝna- | авестійська |
| пяро́ | білоруська |
| перо́ | болгарська |
| pjero | верхньолужицька |
| t'ir «літання, політ» (‹ *pter-) | вірменська |
| πτερόν «перо, крило» | грецька |
| fёdara «перо» (‹ *рéterā) | давньоверхньонімецька |
| farn «папороть» | давньоверхньонімецька |
| pátram «крило» | давньоіндійська |
| parṇám «крило, перо» | давньоіндійська |
| перо | давньоруська |
| *реt- «літати» | індоєвропейська |
| *реr- | індоєвропейська |
| acci-piter «яструб» | латинська |
| spārns «тс.» | латиська |
| spar̃nas «крило» | литовська |
| перо | македонська |
| pjero | нижньолужицька |
| ріórо | польська |
| pero | праслов’янська |
| *perti «перти» | праслов’янська |
| перо́ | російська |
| пèро | сербохорватська |
| pero | словацька |
| реró | словенська |
| перо | старослов’янська |
| pero | чеська |
| péro | чеська |
| parr «тс.» | ? |
пе́рти «іти; швидко просуватися»
псл. *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами»;
споріднене з гр.πείρω (‹*περ ι̯ω) «прокладаю шлях, прориваюся вперед», περάω «переходжу, проходжу, проникаю», πόρος переправа, перехід», πορϑμός «протока, (вузький) прохід», дінд. píparti «перевозить, переводить, супроводжує», вірм. hordan «відходити», лат. porta «брама; прохід; ущелина», portus «гавань, приплав», ав. pǝrǝtu- «брід», двн. faran «їхати», гот. farjan «тс.»;
іє. *per- «переводити на той бік; проникати, проходити»;
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пиря́ти
«швидко бігати, гасати; гнатися на коні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pǝrǝtu- «брід» | авестійська |
| пе́рці | білоруська |
| hordan «відходити» | вірменська |
| farjan «тс.» | готська |
| περάω «переходжу, проходжу, проникаю» | грецька |
| πορϑμός «протока, (вузький) прохід» | грецька |
| πείρω | грецька |
| πόρος | грецька |
| faran «їхати» | давньоверхньонімецька |
| píparti «перевозить, переводить, супроводжує» | давньоіндійська |
| перети | давньоруська |
| *per- «переводити на той бік; проникати, проходити» | індоєвропейська |
| porta «брама; прохід; ущелина» | латинська |
| portus «гавань, приплав» | латинська |
| przeć | польська |
| *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами» | праслов’янська |
| пере́ть | російська |
пе́рти (уживається здебільшого з префіксами)
псл. *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-);
споріднене з лит. spìrti «підпирати», рãsparas «підпірка», лат. paries «стіна», двн. sparro «жердина», снн. sparre «тс.»;
іє. *(s)per- «кроква; жердина; спис»;
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć, ч. zapřít «сховати», слц. zapriet’ «замкнути, заперти», вл. prěć so «опиратися», нл. prěś «тс.», болг. запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю», м. запира «зупиняє, затримує», схв. зàпрēти «заперти», слн. zapréti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безприпо́рий
«який не має припору»
(про вола)
відпира́ти
заопирува́ти
«упертися, вчинити опір»
запе́ртя
«замкнене, таємне приміщення»
запі́р
за́пірка
запо́р
на́пі́р
«тиск, натиск; [маточина колеса]»
напі́рний
напо́ристий
неспе́ртий
«неспростовний»
обпира́ти
обпира́тися
опера́ч
«крісло»
опе́рти
опертя́
опи́ра́ло
«спинка (крісла), опертя»
опира́ти
опира́тися
о́пір
о́пір
«опираючись»
о́пірка
«опертя»
о́піром
о́пірці
«тс.»
опо́ра
перетися
«тиснутися, пхатися»
пи́рла
«підпора»
підпе́ртя́
підпира́ти
підпі́р
пі́дпі́рка
підпо́ра
підпо́рка
попі́р
«підтримка»
попо́ра
«тс.»
пре́пір
«частина шиї у вола, в яку впирається ярмо»
припиро́вище
«пристановище»
при́пі́р
«тс. Г; запор, замок; спокій, перепочинок; невідкладна потреба; крутий схил Нед»
припо́ра
«запор, замок»
припо́ристий
«(про вола) з добре виступаючою частиною шиї, в яку впирається ярмо; (про сани) з полозами, загнутими під прямим кутом»
пропирати
розпира́льний
розпира́ти
ро́зпір
ро́зпірка
розпірни́й
спір
«затори криги; запор; астма»
спор
«астма»
супо́ра
«підпірка»
узаперті́
упира́ти
упира́тися
упі́рка
«трикутний пліт для захисту плавучої валюшні від інших плотів»
упо́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рці | білоруська |
| запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю» | болгарська |
| prěć so «опиратися» | верхньолужицька |
| sparro «жердина» | давньоверхньонімецька |
| перети | давньоруська |
| *(s)per- «кроква; жердина; спис» | індоєвропейська |
| paries «стіна» | латинська |
| spìrti «підпирати» | литовська |
| рãsparas «підпірка» | литовська |
| запира «зупиняє, затримує» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć | польська |
| *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-) | праслов’янська |
| пере́ть | російська |
| зàпрēти «заперти» | сербохорватська |
| sparre «тс.» | середньонижньонімецька |
| zapriet' «замкнути, заперти» | словацька |
| zapréti «тс.» | словенська |
| zapřít «сховати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України