ПЕРХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *р^ьr̥хаti «легко перелітати з місця на місце», як і паралельне *р^ъr̥хаti «тс.», пов’язане чергуванням голосних з *роrxъ «порох»;

п. pierzchać «утікати; зникати», ч. prchati «тікати; вивітрюватися», слц. prchat’ «тс.»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. pierzchnąć «тріскатися, репатися» пов’язане з pierzchać «утікати; зникати», укр. [пе́рхати] «пурхати»;

вважається також (Machek ESJČ 483) пов’язаним з давнім коренем іє. *pers- «утікати», наявним у хет. pars- «тс.»;

очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до по́рхати, пу́рхати;

р. [пы́ркнуть] «злетіти», бр. пы́рхаць «пурхати», п. pierzchnąć «пурхнути; утекти», ч. prchati «утікати; звітрюватися, випаровуватися», слц. pŕchat’ «тс.», вл. pjerchać «пурхати», pjerchnyć, нл. pjerchaś, болг. пъ́рхам «тс.», схв. пр́хнути «пурхнути, полетіти»;

остаточно не з’ясоване;

вважається звуконаслідувальним утворенням (Фасмер ІІІ 247);

висловлювалося також припущення (Преобр. ІІ 48–49; Brückner 410–411) про зв’язок з коренем *perx-/*porx- ‹ *pers-, тим самим, що і в персть, пе́рхоть, по́рох, причому вважалося, що первісним значенням тут було «з кашлем виділяти бризки», можливо, пов’язане з [при́хати] «кашляти» (пор.);

р. перха́ть «кашляти», бр. пы́рхаць «пирхати», пе́рхаць «кашляти», п. [pierszeń] «чихотна трава, тисячолисник», ч. prchati «прискати», слц. prchúl’at’ «кашляти», болг. пръ́хам «пирхаю», слн. pŕhati «пирхати»;