ПЕРУНОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

непереконливе виведення (Stender-Petersen 269) псл. Perunъ з гот. *Faírhūns (пор. гот. faírguni «гори»), а також припущення (Korsch RSl 4, 179; Mikkola Berühr. 101; Pedersen ВВ 20, 228–229; Vasmer RSl 4, 179) про запозичення цього слова з мови іллірійців;

сумнівне з фонетичного погляду пов’язання (Mikkola IF 8, 303) з гр. κεραυνός «грім, блискавка», букв. «той, хто б’є, руйнує», κεραΐζω «руйную, спустошую; вбиваю», дінд. сṛṇā́ti «роздрібнює»;

проте можливе й зворотне перенесення;

назва бога виникла, очевидно, з назви грому perunъ, пов’язаної з рьrati «бити, ударяти»;

псл. Perunъ;

р. Перу́н, перу́н (заст.) «грім, блискавка», бр. Пяру́н, пяру́н «грім», др. Перунъ, п. Piorun, piorun «грім», ч. Perun, perun «грім», слц. Perún, полаб. Peräunedån «четвер» (калька нім. Donnerstag), схв. Perun;

ряд учених розрізняли імена Во́лос і Ве́лес і вважали їх назвами різних богів (Фасмер І 287), але більше підстав вважати їх варіантами одного імені бога, якому стародавні слов’яни приписували мирні, господарські функції;

якщо назви богів Стрибо́г і Перу́н мають відповідності в інших індоєвропейських мовах, то ім’я Во́лос/Ве́лес є виключно слов’янським терміном, утвореним, очевидно, від псл. *vels-/*vols-, пов’язаного з *volstь «власть, влада», *volděti «володіти»;

р. Во́лос, Ве́лес, др. Волосъ, Велесъ «тс.»;

пов’язуються також (SW II 475; БЕР II 639–640; Bern. I 570) з лат. cortex «кора» (форма alcorque через ар. магребі qurq), спорідненим з псл. kora «тс.», укр. кора́;

здебільшого тлумачаться як похідні утворення від лат. quercus «пробковий дуб» (‹*perk^u̯u-s), що, як і споріднені двн. forha «сосна, Pinus L.», дангл. furh, дісл. fura «тс.», пгерм. *forhu- та, можливо, лит. ст. perkúnas «божество грози, блискавка», прус. percunis «грім» і сл. Perunъ «Перун», укр. перу́н «грім», продовжує іє. *perk^u̯o-/ perk^u̯u- «дуб»;

нвн. Kork «пробка», снн. korck «пробкове дерево» (з 1419) пов’язані з гол. kurk «пробка; коркова маса», утвореним від ісп. corcho «кора пробкового дуба; коркова маса, пробка» або alcorque «коркова підошва чи черевик; жіноче взуття з корковою підошвою», що є словами не зовсім ясного походження;

запозичено з німецької мови, можливо, через польське посередництво;

р. ко́рка (бот.) «пробка, омертвілий зовнішній шар у деяких рослин», ст. корка «пробка (для гармат)» (1697), бр. ко́рак «пробка», [ко́рка], п. korek «тс.», ст. korka «пробкове дерево», ч. korek (рідк. kork) «пробка», слц. korok «тс.», вл. kork «пробкове дерево», болг. корк «кора пробкового дуба, пробка», схв. кȍрк «пробка»;

очевидно, пов’язане з Перу́н;

споріднене з лит. perkū́nas «грім», лтс. pērkons, прус. Percunis «тс.»;

балтійські слова, для яких встановлюється первісне значення «дубовий бог», часто пов’язують (Гамкрелидзе–Иванов 615, 792–793; Fraenkel ZfSlPh 20, 59; Walde–Hofm. II 402–403; Uhlenbeck 158) з дісл. Fjǫrgynn (назва певного бога), Fjǫrgyn «мати Тора», гот. faírguni «скеля», лат. quercus «дуб», алб. perëndi «бог»;