ПЕРУКА — ЕТИМОЛОГІЯ
перу́ка «головний покрив з чужого або синтетичного волосся»
через польське посередництво запозичене з французької мови;
фр. perruque «перука» походить від іт. parrucca «тс.», етимологія якого неясна;
можливо, пов’язане з пров. perucat «подібний до папуги; з гарною зачіскою»;
р. (заст.) перу́к, перу́ка, п. вл. peruka, ч. слц. paruka, болг. перу́ка, м. перика, схв. пèрика, пèрука, слн. períka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перука́р
перука́рня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| перу́ка | болгарська |
| peruka | верхньолужицька |
| parrucca «тс.» | італійська |
| перика | македонська |
| peruka | польська |
| perucat «подібний до папуги; з гарною зачіскою» | провансальська |
| перу́к (заст.) | російська |
| перу́ка | російська |
| пèрика | сербохорватська |
| пèрука | сербохорватська |
| paruka | словацька |
| períka | словенська |
| perruque «перука» | французька |
| paruka | чеська |
пару́хи «локони навколо вух»
результат видозміни форми перу́ка, зближеної, можливо, з п. [paruka] «перука»;
пор. слц. parochňa «перука»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пару́ти
«причесана гривка на чолі у дівчат»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| paruka «перука» | польська |
| parochňa «перука» | словацька |
| перу́ка | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України